1938
ТЕАТР ЖОРСТОКОСТI. 7 лютого видрукувана книга Антонена Арто «Театр та його двiйник», де вперше введено поняття «театр жорстокостi». Мета якого полягає в тому, щоб шокувати глядача i звiльнити його вiд влади дискурсивного i логiчного мислення, повернути йому здатнiсть до безпосереднього сприйняття через нового роду катарсис, оригiнальний естетичний та етичний досвiд.
СТРАХ І ВІДЧАЙ. 21 тpавня перша постановка сцен з циклу «Страх та вiдчай третьої iмперiї» Брехта у Парижi (постановники — Златан Дудов та Брехт)
БАТУМ. 10 вересня Михайло Булгаков почав новий зошит пiд заголовком «Матерiали для п’єси або опери про Сталiна». Перша редакцiя п’єси отримала назву «Пастир». На однiй з сторiнок зошиту — назви, записанi рукою О. С. Булгакової — «Безсмертя», «Битва», «Народження слави», «Аргонавти», «Кормчий», «Юнiсть штурмана», «Так було», «Кондор», «Штурман вiв корабель», «Юнiсть рульового», «Майстер», «Справа була в Батумi».
«ВІЙНА СВІТІВ». 30 жовтня «Вiйна свiтiв», радiоспектакль Орсона Уеллса за романом Герберта Уеллса. Актори настiльки органiчно розiграли вторгнення марсiан, що наполохані життям слухачi поставились до цiєї подiї як до невигаданої дiйсностi i вибiгли на вулицю у пошуках захисту — почалась панiка. У 1994 роцi на аукцiонi «Сотбiс» якийсь шанувальник творчостi Уеллса придбав оригiнал сценарiю славнозвiсної радiопостановки «Вiйна свiтiв» за $32 000.
«РОБОТА АКТОРА НАД СОБОЮ». Перше росiйське видання книжки К. С. Станiславського «Робота актора над собою» — невдовзі після смерті режисера. 1939
МЕТОД ФІЗИЧНИХ ДІЙ. 4 грудня 1939 року, вже після смерті Станіславського відбулася прем’єра вистави МХАТу «Тартюф» Ж. Б. Мольєра. Це була остання вистава, працюючи над якою К. С. Станiславський намагався прищепити молодим акторам щойно вiдкритий ним «метод фiзичних дiй».
УКРАЇНСЬКИЙ МОДЕРН. 7 лютого у Харбіні відкрився український театр «Модерн». До Харбiна з Тянтьзиня приїхали Е. Давидова та П. Лавровський i заходилися органiзовувати український театр. Першим спектаклем 7 лютого 1939 року вирiшили показати «Ой, не ходи, Грицю» М. Старицького. Пiсля припинення вистав у театрi «Модерн» П. Лавровський та Е. Давидова поставили кiлька спектаклiв в театрi Українського Нацiонального Дому. Прем’єрою була вистава «За двома зайцями» М. Старицького. Були також поставленi «Лимерiвна», «Жидiвка-вихрестка», «Маруся Богуславка» та iншi.
ВСЕСОЮЗНА РЕЖИСЕРСЬКА КОНФЕРЕНЦIЯ . Конференція вiдкрилася 13 червня. Вона повинна була намiтити шляхи, що будуть сприяти розвитку творчої iнiцiативи наших театрiв, створенню нових визначних творiв соцiалiстичного реалiзму» («Правда»). До президiї конференцiї були обранi: А. Я. Вишинський — заступник голови РНК СРСР, Г. Ф. Афанасьєв — заступник завiдуючого Управлiнням пропаганди i агiтацiї ЦК ВКП (б), товаришi Берсенєев, Бабочкін, Немирович- Данченко (хоча останнiй був вiдсутнiй на конференцiї через перевтому, але надiслав привітання), Попов, Самосуд, Толстой, Фадєєв та iншi товаришi. До почесної президiї конференцiї обранi товаришi Сталін, Молотов, Каганович, Калінін, Андреєв, Хрущов, Мікоян, Жданов, Берія, Шверник. У центрi уваги конференцiї опинилися категорiї реалiзму, народностi i патрiотизму. Водночас постала i проблема втiлення «позитивного героя», яку обговорювали також і на з’їздi письменникiв.
«УКРАЇНСЬКА СЮЇТА». 23 серпня, в Києвi, на стадiонi влаштовано масове народне видовище «Українська сюїта». Текст Л.Первомайського. Режисер М. Екк. Художник М.Уманський. Хормейстер Г. Верьовка. Балетмейстер П. Вiрський. Цього року широко святкувалося 125-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, тому неабияка увага приділялася масовим заходам з національним забарвленням і міжнаціональним (інтернаціональним зв’язкам — гастролям тощо). 30 серпня масове народне видовище «Українська сюїта» було показано в Москвi, в Зеленому театрi. Учасники — колгоспнi колективи художньої самодiяльностi України, майстри українського професiонального театру.
«В БУРЮ». 8 жовтня в Музичному театрі ім. Немировича-Данченка вперше поставлена опера Т. Хренникова «В бурю», в якій вперше на сцену оперного театру виведено Леніна. Репетиції вів сам Немирович-Данченко. Цього ж року відбулася науково-творча конференція «Ленін у театрі, драматургії і кіно», а також Нарада виконавців ролі Леніна у п’єсі «Человек с ружьем» М. Погодіна.
ЛЬВІВСЬКИЙ РАДЯНСЬКИЙ ТЕАТР. 3 листопада у Львовi вiдкрився Перший Український радянський театр iм. Т. Шевченка. Керiвники Й. Стадник i В. Блавацький. Вистава «Хмара» О. Суходольського. Режисер Й. Стадник.
СТАЛІНСЬКА ПРЕМІЯ. 20 грудня Постанова РНК СРСР «Про встановлення премій і стипендій імені Сталіна». На додаток до постанови РНК СРСР 1 лютого 1940 року прийнято урядове рішення про встановлення 4-х премій імені Сталіна по 100 тис. крб. кожна, що присуджувались щорічно за видатні твори в галузі літератури: поезії, прози, драматургії і літературної критики. Для попереднього розгляду поданих робіт на одержання премій було засновано два комітети: Комітет по Сталінських преміях в галузі науки і Комітет по Сталінських преміях в галузі літератури і мистецтв під головуванням народного артиста СРСР В. І. Немировича-Данченка. 1940
«В СТЕПАХ УКРАЇНИ». 21 вересня у м. Запорiжжя Державний український драматичний театр iм. М. Заньковецької показав прем’єру вистави «В степах України» О. Корнiйчука (режисер Б. Романицький); 9 жовтня у Києвi прем’єру показав Державний український драматичний театр iм. I. Франка (режисер Г. Юра); 6 листопада — у Харковi в Державному українському драматичному театрi iм. Т. Шевченка (режисер М. Крушельницький); 12 листопада — в Одесi Державний український драматичний театр Революцiї (режисер В. Василько). З приводу п’єси Й. В. Сталiн написав Корнiйчуковi листа: «Вельмишановний Олександре Євдокимовичу! Читав Вашу «В степах України». Вийшла чудова штука — художньо цiльна, весела-розвесела. Боюся тiльки, що надто вона весела; є небезпека, що розгул веселощiв у комедiї може вiдвести увагу читача-глядача вiд її змiсту. Мiж iншим: я додав кiлька слiв на 68 стор. Це для бiльшої ясностi. Привiт! Й. Сталiн» Вставки Сталiна були такими: 1) «податок тепер братимуть не вiд кiлькостi худоби, а вiд кiлькостi гектарiв колгоспної землi»; 2) розводь, скiльки хочеш колгоспної худоби, податок залишиться той же...» Ставлячи п’єсу, Гнат Юра писав: «Як режисер вистави я прагнув наситити виставу оптимізмом, сонцем, яскравими і світлими барвами щедрої української природи, гумором». 11 квiтня 1942 року Постановою Ради Народних Комiсарiв Союзу РСР про присудження Державних премiй за видатнi роботи в галузi мистецтва i лiтератури за 1941 рiк премiю першого ступеня в розмiрi 100 000 карбованцiв присуджено Корнiйчуковi О. Є. за п’єсу «В степах України».
(Початок див у «Дні» від 28. 01. Далі буде)
