Тоді на захист урочища «Болітце Сірої Чаплі» стало п’ять найбільших природоохоронних об’єднань України. Управлінням екобезпеки м. Києва було проведено розслідування. Винних покарано в адміністративному порядку, прийнято рішення про збереження і впорядкування території болітця. Але проект впорядкування, якщо такий існував взагалі, навряд чи проходив експертизу спеціалістів. Експертиза ОВНС — оцінка впливу на навколишнє середовище — обов’язкова для всіх проектів. Лише відсутністю ОВНС можна пояснити те, що роботи із впорядкування будівельних відходів, завезених на водойму, було розпочато в період гніздування водоплавних птахів і продовжено до осені, коли після відльоту птахів припинилась і будівельна активність. Вздовж водойми прорито дорогу, що змінило режим доступу до раніше неприступної водойми. Гусеничною технікою восени знищено пологий південний берег, де у густій рослинності переховувались куріпки. Рослинний дерен зрізано, згорнуто до урізу води, а рівень грунту у деяких місцях піднято на півтора метра. З кількох сотень верб, посаджених восени на будівельні відходи, весною зазеленіло чотири.
Незважаючи на нанесену упорядкуванням шкоду, водойма продовжує жити. У ній знову сідає на гнізда кряква, погониш (водяна курочка), інші водоплавні та прибережні птахи. Намагається повернутися і сіра чапля. Сергій Корецький, голова «Громад ян ського комітету за збереження дикої (корінної) природи Березняків», вважає ситуацію із спробами зберегти «Болотце Сірої Чаплі» показником того, що вже настав час переглянути деякі застарілі засади містобудування. Зокрема, «принцип озеленення» міста, який відповідав містобудівній ідеології минулого століття, повинен поступитися місцем більш сучасному і комплексному «принципу гармонізації довкілля». У світлі цього принципу змінюється система планування і критеріїв зробленого: важливими є не стільки трудові звитяги будівельників, або, скажімо озеленювачів, скільки їх результат: чи добре збалансована утворена таким чином екосистема, і чи не відбулося подальшого руйнування навколишнього середовища.
Активісти комітету переконані, що дика природа у містах повинна зберігатись у вигляді екологічних мікрорезервацій. Вони представили на здобуття премії Форда проект «Захист корінної природи в місті» для підтримки першої групи громадян, діючих за програмою Win-city. Цей проект міг стати початком громадського руху за легалізацію і збереження еталонів корінної природи у містах. Результатом участі у конкурсі фонду Форда став лист, який висловив моральну підтримку і визнав, що проект є одним з найкращих серед поданих. А отже — це заохочує до дій.
П’ять найбільших екологічних об’єднань України вимагають відновлення біоценозу «Болітця Сірої Чаплі» в природному стані, вивезення будівельних відходів і обладнання, а потім створення на його основі першої в Україні «Екологічної мікрорезервації в місті».
ДО РЕЧI
Мікрорезервація — це новий об’єкт міської інфраструктури. Окрім «Болітця Сірої Чаплі» поряд з Березняками є ще один природний об’єкт, який практично можна вважати прототипом екологічної мікрорезервації — урочище «Мокрий ліс». Деревам там близько 50 років, а рослинний і тваринний світ збереглися практично у незайманому вигляді. Але кілька тижнів тому багато дерев було зрубано, зараз цю справу розслідує Київське міське управління природних ресурсів.
Державний інспектор Держуправління екології та природних ресурсів у місті Києві Микола Денисенко, коментуючи ситуацію, зазначає, що територія «Мокрого лісу» належить залізниці. Рубка, яка проводилась, була санітарно-технічною. 28 січня 2002 року для проведення вирубки було виписано лісорубочний білет № 18, згідно з яким і було зрубано 24 дерева, які перебували в аварійному стані і могли спричинити небезпечні ситуації.
А ось голова «Громадянського комітету за збереження дикої (корінної) природи Березняків» Сергій Корецький повідомляє, що, «судячи зі зрізів пеньків, лише частина зрізаних дерев була суха, а з інших і досі виступає живиця» Тепер поруч, — розповідає він, — на родючому чорноземі, за сприятливих умов вмирає група дерев різного віку, а отже — якимось чином порушена природна рівновага біоценозу. І невідомо, як впливає цей чинник на людей, які проживають на масиві.
На думку заступника голови Національного екоцентру України Романа Химка, «такі залишки природи як «Мокрий ліс» і «Болітце Сірої Чаплі» повинні існувати у містах. Мало хто усвідомлює, що дає людині справжній природний ландшафт. У нас «правильно» — це коли посаджено так, як хочеться нам, а не як природно. Ми прагнемо до урбанізації: забудувати, засіяти, заасфальтувати. Треба, щоб в урядовців з’явився новий підхід до відновлення природних ландшафтів у місті. Природа є самодостатньою. Так і «Мокрий ліс»: можливо, дерева там і не відповідали якимось надуманим «стандартам», проте він забезпечував екосферу, якої серед інших штучних «природних» об’єктів міста немає. Може, ці ділянки потрібні залізничникам для власних потреб. Але ж знову-таки потрібно «починати з голови». Київська міська інспекція і екологічна прокуратура мають діяти активніше. Адже чи не найголовніша проблема тут: загальна влада і конкретні виконавці на місцях».
Все ж хотілося б, щоб навіть за наявності дозволу такі заходи проводилися більш обережно. Коли Концепція екологічних мікрорезервацій місцевою владою буде визнана і виконана, природа сама зробить все для відновлення порушеної рівноваги.
