Дуже специфічний прояв свободи слова стався у Кримській автономії. Там провели конкурс серед журналістів «Президент Янукович: кримські пріоритети». Дуже показовою є назва статті, яка отримала другу премію: «Україна для людей» — це політика поза політикою». Нагадаю, що «Україна для людей» — саме так називалася передвиборча програма кандидата в президенти Віктора Януковича. Отож, назва свідчить, що автор статті займається явною апологетикою Президента.
Певна річ, журналісти мають право любити або не любити главу держави, критикувати його або підтримувати його політику. Такі статті мають публікуватися як точка зору окремого журналіста. Та коли проголошують конкурс на найкраще прославляння Президента, то це дуже нагадує радянські часи. Тоді традиційними були конкурси під приблизно такими гаслами: «Політику партії — в народну свідомість». Або «Соціалістичне змагання — справа кожного громадянина».
Іще можна було б зрозуміти, коли б такий конкурс оголосила Партія регіонів, яка висувала Януковича в президенти, і почесним головою якої він є. Хай собі за партійні грошики журналісти отримують нагороди і тішать своє самолюбство. Так ні ж: конкурс цей проголосила, по-перше, державна організація — республіканський комітет з інформації. А по-друге, регіональна організація Спілки журналістів України. Коли журналістська організація, яка за своєю природою має бути критично налаштована до політиків, оголошує апологетичні конкурси, то це може свідчити лише про одне: журналісти стали прислужниками влади.
Втім, у Криму деякий час тому стався інший конкурс з іншої сфери, який може свідчити не лише про тамтешні пріоритети, але й про нові пріоритети державної політики. Міністерство культури України стало партнером фестивалю «Шансон біля моря» (для перекладача — «Шансон у моря»). Ми чудово знаємо, що французьким словом «шансон» в нас сором’язливо прикривають те, що реально називається блатняк. Тобто, пісні про те, як тяжко або, навпаки, весело живеться бандиту. Типу: «Раз пошли на дело я и Рабинович, Рабинович выпить захотел...» Організатором фестивалю виступила Севастопольська міська державна адміністрація. Тобто він проводився за кошти державного бюджету.
Два конкурси, фінансовані з державного бюджету, тематично ніяк одне з одним не пов’язані. Але вони свідчать про спробу повернути старі добрі часи, коли журналісти мали бути бездумними бійцями партії. А бандити, хоч і не декларованими, але де факто опорою влади у таборах ГУЛАГ. Їх називали соціально близькими елементами, трудящими, які помилилися. Саме кримінальники встановлювали там порядки і верховодили над політичними, поки після війни туди не прийшло нове покоління політичних, яке зуміло дати відсіч бандитам.
Одним словом, маємо ще парочку прикладів совка від нової влади. Схоже, на цьому вона не зупиниться.
