На жаль, віра в доброго царя, а в нашому випадку, в доброго міністра — інколи це єдине, що залишається людині в погонах, яка 12 років тому повірила та підтримала незалежність України.
Той, хто зустрів 24 серпня 1991 року курсантом або лейтенантом, сьогодні вже мав би відзначити «екватор», тобто половину свідомого військового працездатного життя, відданого службі. Ці 12 років офіцери, які майже не знали іншої армії, як української, на заняттях та навчаннях відточували бойову майстерність. А тим часом їхні однолітки накопичували перші стартові капітали на цигарках та ганчір’ї з Польщі та Туреччини. На гуманітарній підготовці, яка прийшла на зміну колишнім політзаняттям, вони поринали у глибини історії рідного краю та війська. А їхні однолітки — у рейтингові високооплачувані спеціальності фінансового менеджменту, управління бізнесом та інші.
І перші, і другі сьогодні люди середнього віку. Сформовані особистості. Більшість на відповідальних посадах. Тільки от одні освічені, забезпечені, телефонують друзям — як краще провести вікенд?.. А інші — не менш освічені та здібні — на пряму лінію міністру оборони — як жити далі?
Про життя-буття, а скоріше — існування захисників України, вже після напруженої двохгодинної прямої телефонної лінії, яка відбулася тиждень тому, Євген Марчук висловився напрочуд відверто: — «Довели людей. Жодного запитання про бойову підготовку. Навіть про Ірак не питають...»
А дійсно, про що питати ? Офіцери — люди терплячі. Звикли стійко долати всі «тяготы и лишения» військової служби, хоч в присязі на вірність українському народові, на відміну від радянської присяги, слів таких немає. Колись під цими «тяготами» мали на увазі виснажливі навчання, бойову підготовку. Зараз більш актуальні соціальні «лишения» .
Про терплячість офіцерів написав недаремно. Виховання та армійська дисципліна даються в знаки. Навіть за великої потреби до міністра оборони телефонує не сам офіцер, а його дружина, доведена до відчаю життям, що покладене на армійську кар’єру чоловіка. А де та кар’єра? Що воно таке? З роками більшає кількість зірок, більшає відповідальність. Разом з тим меншає соціальна захищеність та гарантії людині, яка свідомо обмежила себе у правах. Наприклад, у праві мати хоч якийсь сторонній приробіток. І от в один з днів офіцер помічає, що, окрім майора чи полковника, він ще і чоловік, і батько. А сім’ї його нічого не «світить». Дітям ніколи не отримати дорогої якісної освіти. А завтра — звільнення. Добре хоч з пенсією. А як ні?
От почав нібито писати про пряму лінію, виходить щось зовсім інше. За специфікою служби, а це вже десять років у військовій тележурналістиці, постійно доводиться спілкуватися з військовиками всіх рангів. Та і пряма лінія із першою особою Міністерства оборони яка вже там за рахунком...
Висновки від спілкування з підлеглими за телефоном, схоже, не дуже втішили нового міністра оборони. Ситуація, яку він намагається, нарешті, опанувати і контролювати, є досить соціально загрозливою і водночас показовою. Десятки звернень — і всі соціального спрямування...
Найчастіше телефонували військові пенсіонери, розділені на дві категорії. Тих, хто звільнився до та після 1992 року. Перші отримують набагато меншу пенсію. Чому, питають, Міністерство оборони не займається нашими проблемами?
Ті, хто ще служить, переймались одвічним квартирним питанням, очікуваним радикальним скорочення війська та можливостями адаптації до цивільного життя. Цікавились майбутнім військової преси та підприємств Міністерства оборони, заборгованістю по зарплатах працівників Збройних cил. Запрошували безпосередньо зустрітись з військовими колективами та територіальними громадами...
Було цікаво, чи втримає новий міністр пряму лінію оборони телефонних дзвінків з відвертими запитаннями? Що він, лише кілька місяців на посаді, зможе протиставити зневірі, болю, образам, стражданням?
«Треба казати правду. Не треба нікого обманювати. У цьому мало радості, звичайно, але інформація є інформація». Слова, призначені для журналістів, які зібралися висвітлювати пряму лінію, міністр оборони підтверджував у своїх відповідях на кожен дзвінок.
— ...Так, знаємо про ситуацію з пенсіями. Наступного року почнеться вирівнювання військових пенсій тим, хто звільнився до 92 року та після. За кілька років ситуація має виправитись. Окрім того, з жовтня почнемо підвищення пенсій...
— ...Скорочення Збройних сил це не просто звільнення певної кількості людей. По-перше, має відбутись реорганізація — розмежування функцій Міністерства оборони та Генерального штабу, з Військ Протиповітряної оборони та Військово-Повітряних Сил має бути створений єдиний рід військ. Звичайно, ліквідуватимуться паралельні управлінські структури. Певні посади зможуть обіймати цивільні. Наприклад, начальника тилу, начальника капітального будівництва та розквартирування. Ну а щодо тих, чиї посади підпадуть під скорочення, їм будуть запропоновані інші, за фахом. А вже в разі звільнення — допомога з перенавчанням та всі належні виплати. Ніяких скорочень просто так. Все під реальний бюджет. Це позиція Президента України...
...У Збройних силах майже 50 тисяч безквартирних військових. Цього року має бути здано в експлуатацію лише близько 6 000 квартир. У бюджеті сьогодні це захищені кошти. У наступному році маємо вийти на 7-8 тисяч. Але ж і кількість безквартирних теж росте на кілька тисяч щорічно — приходять нові люди. Тому зараз розробляється програма радикального вирішення житлової проблеми. Окрім того, є відверті фінансові порушення. Знайдено майже 35 будівельних об’єктів, до яких постійно надходять кошти, — а об’єктів не існує. Пусті або напівпусті майданчики... .
Це тільки деякі з уривків розмов міністра оборони на прямій телефонній лінії. Не знаходячи відповіді на місцях, а багато з питань можна було б, за наявністю бажання командирів та начальників, вирішувати безпосередньо на рівні підрозділів, частин, гарнізонів, зрештою оперативних командувань, люди покладають надії на зміни та краще життя виключно на першу особу військового відомства. Схоже на те, що Євген Марчук дійсно ладен втілити в життя задумане і зробити із Збройних сил України не «обмежено боєготові», як це було до цих часів, а реально боєготові частини із стовідсотковим фінансуванням як службових питань, так і всіх соціальних програм. Щиро сподіваюсь, що ця пряма лінія, на якій міністру довелось дві години тримати оборону, стане результативною, і правда, про яку говорив Євген Марчук, стане нормою реформування та побудови дійсно нової української армії європейського зразка.
