Уже кілька тижнів телефон запорізького пенсіонера Бориса Носова не замовкає. Йому дзвонять журналісти, волонтери та небайдужі люди не тільки з України, а й із Америки. Люди хочуть поспілкуватися з дідусем, який майструє дивовижні шпаківні, і придбати у нього кілька будиночків для птахів.
«Я не розумію, чому до мене стільки уваги, — сором’язливо каже Борис Іванович. — Хоча приємно знати, що люди не байдужі до інших людей, до природи і можуть робити щось безкорисливо, від щирого серця».
Чоловіка прославив перехожий, який сфотографував Бориса Івановича, коли той продавав шпаківні просто на вулиці, і закликав купувати домівки для птахів, щоб допомогти дідусеві. На публікацію відгукнулись тисячі людей по всьому світові. Борису Івановичу замовляють шпаківні навіть до Німеччини та Америки.
«Своєю справою я займаюся вже сім років, — продовжує розповідати дідусь і зручніше всідається на лавці в невеличкому затишному подвір’ї триповерхіки. На розквітлих деревах висять маленькі, різноманітні шпаківні, схожі на японські будиночки, на королівські замки чи ошатні хатиночки. Шпаківні дідусь робить не тільки гарними зовні, а й зручними всередині. Для пташок там є спеціальні східці. Саме подвір’я схоже на якусь казку. Скрізь герої з дитячих книжок та мультфільмів, невеличка дерев’яна криничка з квітастим відерцем, вітрячок, будиночки-схованки, півники... — Коли я отримав інвалідність, то був трохи засумував. Мені було важко пересуватися. Не звик сидіти без діла. Треба було чимось зайняти руки та думки. Прадід мій був талановитим теслярем. І я подумав: «А чому б і ні?» Спробував. І мені сподобалось. А головне — мої роботи подобаються іншим».
Раніше чоловік ніколи не був пов’язаний з майструванням. Працював на заводі. Але багато років тренування та велике бажання творити допомагають йому створювати не просто дерев’яні вироби, а справжні витвори мистецтва.
Створювати казкові шедеври на своєму подвір’ї Борису Івановичу допомагають сусідки-пенсіонерки. Вони додають дерев’яним казковим героям дідуся яскравих фарб, малюють сюжети з таких казок, як «Ріпка», «Івасик-Телесик» і багатьох інших.
«Дівчаткам (так лагідно називає сусідок Борис Іванович. — Авт.) теж сумно щодня сидіти без діла, — з усмішкою промовляє дідусь і вказує рукою на вікна квартир, у яких мешкають «дівчатка». — Їм, незважаючи на вік та власні проблеми, хочеться робити щось для інших і реалізовувати свої вміння та здібності. Тому малюють, прибирають у дворі, саджають квіточки».
Борис Носов каже, що казкових персонажів створює для дітлахів. Щоб тим було цікаво гратися на вулиці, щоб вони знали, що таке криничка чи хто такий Івасик-Телесик. Адже багато сучасних дітей навіть ніколи не чули про такого казкового героя та і взагалі більшість часу проводять за комп’ютером чи телевізором.
«Я хочу, щоб діти приходили й гралися, — каже Борис Іванович. — Щоб у дворі весело лунав дитячий сміх. Та, на жаль, у нашому будинку майже немає дітей — лише самі пенсіонери. Хоч про наше казкове подвір’я знають уже й на інших вулицях, тому часто тут збирається купа малечі з інших будинків. Багато дитячих майданчиків навкруги або старі і в жахливому стані, або там брудно від сигарет, бляшанок з-під пива та іншого сміття. А в нас завжди чистенько і є де розгулятись дитячій фантазії».
Свої вироби дідусь продає не для власної наживи, а лише для того, щоб мати змогу купити нові матеріали для майстрування. Для того й виходив на вулицю зі своїми роботами. Там його і сфотографували перехожі. Зараз у чоловіка майже півсотні замовлень. Щодня Борис Носов майструє по дві-три шпаківні. Каже, що на все не вистачає часу, але виконає всі замовлення, як і обіцяв.
