Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

А Пуговкін — зовсім не Пуговкін!

10 липня, 1998 - 00:00

Це ж треба! Дожити до 75 і лише тоді признатися, що прізвище,
під яким його знає і любить публіка, — псевдонім. Адже вся родина у Михайла
Івановича — Пугонькіни, а він, пішовши в артисти, «округлив» його і став,
задля простоти, Пуговкіним. Але, гадаю, як Пугонькіна ми цінували б його
не менше.

Сьогодні він з болем дивиться свої старі фільми. Вимикає, не додивившись
до кінця. Боляче: пішли з життя Ростислав Плятт, Леонід Харитонов, Сергій
Філіппов, не стало Папанова, Крамарова, Гайдая, у якого він знявся в шести
фільмах. Звісно, ті старі стрічки дали йому таку популярність, що не буває
прогулянки, аби хтось не підійшов, не привітав. Щоправда, дратує, що люди
неодмінно хочуть почути від нього розповідь про якісь забавні випадки на
зйомках. Нібито, якщо він знімався в комедіях, то обов’язково з ним мало
статися щось смішне. Часом так і підмиває вибухнути: «Та не падала на мене
колода! І в яму я не провалювався!» Під гарячу руку Пуговкіна краще не
потрапляти.

Тепер актор, як відомо, живе в Ялті, намагаючись отримати клаптик землі,
де можна було б розбити грядки і подлубатися, картопельку-кропик посадити.
Живе, на жаль, наш кумир не дуже шикарно. Якщо на минулий ювілей, коли
70 виповнювалося, йому довелося продати свого старенького «Запорожця»,
аби друзів прийняти і готель їм оплатити, то тепер у нього навіть самоката
немає. Правда, є домовленість з одним концертним залом про торжества, і
запрошення друзям в різні міста розіслав, але якщо адміністрація раптом
роздує ціни — усе буде зруйновано. Довелося Михайлу Пуговкіну через «Комсомольскую
правду» навіть оголошення зробити, опублікувавши номер свого особового
рахунку в банку, — для тих, хто захоче допомогти йому не осоромитися на
ювілеї.

Раніше, коли він часто знімався в Ялті, це був галасливий курортний
центр, сьогодні — це місто відставників-пенсіонерів. Зате з віконця видно
клаптик моря, в яке він колись закохався, і заради якого перебрався до
Криму. По суті, сьогодні в Ялті він — єдина знаменитість, окрім Софії Ротару.
Сьомий рік Пуговкін щасливий тут зі своєю дружиною (колишнім своїм менеджером)
Іриною Костянтинівною. Не думав, що справдиться давнє пророкування циганки,
яка сказала, що одружиться він тричі.

Але так сталося, що, проживши з першою дружиною 12 років, розлучилися:
щастя не вийшло. З другою дружиною разом були більш як 30, і Михайло Іванович
думав, що не перенесе її втрати. Але треба було працювати, залишалися творчі
борги в Ялті: тут і зустрілася Ірина. І поступово спільна робота переросла
у них в глибоку взаємну симпатію. Тепер на двох у них п’ятеро дітей і десять
онуків.

Місцеві власті також періодично освідчуються Михайлу Івановичу, та от
офіційної прописки у цього «почесного громадянина міста» досі немає. Хоча
є Центр Пуговкіна (який давно пора ремонтувати, та де взяти гроші?). Якби
він був таким спритним, як його персонажі — від шахрая зі «Справи «строкатих»
до режисера Якіна з фільму «Іван Васильович міняє професію», — то кошти
знайшлися б. Але колишній фронтовик Пуговкін, який починав трудовий шлях
на гальмовому заводі, — так не може.

Багато що сталося за творче життя: і незвичайне везіння, коли його,
хлопчину із самодіяльності, помітив режисер Григорій Рошаль і взяв у «Справу
Артамонових» на роль Степаші, який хоче перетанцювати головного героя,
— і ризик втратити професію, коли після поранення йому мало не ампутували
ногу. Були й гучні успіхи, і невдачі, коли його фільми виявлялися в списку
найгірших кіноробіт року (слід завважити, що на ставлення глядача до Пуговкіна
це не впливало, як любили — так і продовжували любити). Він багато знімався:
не міг без роботи — тому й траплялися прикрі невдачі. На роль Гамлета ніколи
не претендував, кажучи, що в цій п’єсі йому ближча роль могильника-філософа.
Образи ні на кого не тримає: ну що діяти, якщо «Мосфільм» не оплатив йому
лікарняного, коли він підхопив страшний радикуліт на зйомках «Дванадцяти
стільців» (пам’ятаєте сцену, як біля розбурханого моря його батько Федір
рубає злощасні стільці? — от якраз тоді).

Сьогодні в коло інтересів Пуговкіна входить і політика України, і проблеми
схуднення (свято вірить у «гербалайф» і скинув, завдяки йому, десяток кілограмів),
і, звісно, зйомки. У фільмі «Коханці вмирають» грає дідуся-фронтовика,
який... А втім, незабаром самі побачимо.

Петро АРКАДЬЄВ
Газета: 
Рубрика: