Повернення додому завжди є трепетною подією. Хвилюєшся, як тебе зустрінуть. Розбирає цікавість, що змінилося за час відсутності. Наталія Лялюк уперше представила свої роботи у виставковому просторі Павла Гудімова 12 років тому. Незабаром мисткиня переїхала до Торонто, брала участь у персональних та спільних виставках у Канаді, Німеччині та Україні. Тепер нарешті, вперше за роки еміграції, представляє «сольний» проект у Києві.
Серію картин художниця створила цього року, протягом шести тижнів роботи у столиці. Зелені паркани, ранкові бігуни, радіовишка, вуличні собаки — з таких наче повсякденних елементів складається історія про любов до чогось близького, до міста, яке давно є твоїм родичем. «Вуличні собаки прямують своїми маршрутами. Коли наші погляди зустрічаються, я читаю в їхніх очах здивування. Здається, вони знають, що я тут уже не така й тутешня. Я бачу речі, які бачила вже багато разів. Але тепер вони висуваються в мій кут зору, немов на сцені, яка обертається, та під яскравим світлом софітів. Кожний стовп тепер має силу монумента», — написала сама Наталія Лялюк у тексті до виставки.
На кількох роботах є мама художниці. Вона варить каву, порається на кухні, показує квітчасту сукню, яку сама зшила. «Сюжети просто дає життя. Коли приїхала до Києва, спершу працювала вдома і почала малювати маму, — ділиться Наталія Лялюк. — Незабаром друг запропонував використовувати як майстерню недобудований дім на горі Щекавиці. Мене почали наповнювати сюжети, які бачила навколо тієї гори. Виходила за водою і поверталася з чотирма ідеями, що хочу малювати. Ідеї почали бомбардувати мене! Стільки цікавого: радянське і нове життя поруч, мечеть, зелені паркани».
У КИЄВІ СЮЖЕТИ «АТАКУВАЛИ» НАТАЛІЮ ЛЯЛЮК. «ВИХОДИЛА ЗА ВОДОЮ І ПОВЕРТАЛАСЯ З ЧОТИРМА ІДЕЯМИ, ЩО ХОЧУ МАЛЮВАТИ», — РОЗПОВІДАЄ ХУДОЖНИЦЯ
Проект став своєрідним викликом для художниці. Засновник «Я Галереї» Павло Гудімов розповів, як готували виставку: «Минулого року, коли Наталія приїхала до Києва, ми разом вирішили, що у жодному разі не можна припиняти мистецького спілкування з Україною. Наталія живе далеко, робить виставки у Німеччині, США і Канаді, а рідна Україна її не бачить, вона зникла на 12 років. Сказав Наталії, що треба приїжджати і працювати, і вона погодилася. Але до останнього художниця пропонувала зробити щось типу невеликої закритої презентації. У неї є якийсь страх знову виходити на публічний простір України. Але я не хочу робити кулуарні презентації. Хочу показати, що Наталія повертається і зацікавлена у темах, які існують в Україні. Адже на її роботах — ми».
Художниця прагнула лишити на своїх картинах простір для міркувань глядача. Кожна робота передає якийсь процес, дає можливість домислити образи у голові. «З часів попередньої виставки у «Я Галереї» Наталія стала менш детальна. Раніше у живописних роботах могла проробляти деталі з трохи зайвою силою. Повернулася з більшою легкістю. Наталія різка і чутлива, уважна і неуважна. Вона — суцільний нерв! Радий, що причетний до її повернення», — каже Павло Гудімов.
НА ДЕКІЛЬКОХ РОБОТАХ ЗОБРАЖЕНО МАТИ ХУДОЖНИЦІ. НАПРИКЛАД, НА ЦІЙ КАРТИНІ «ТЕТЯНА ТА ЇЇ ШВАЦЬКА МАШИНКА»
Між іншим, Наталія Лялюк — одна з тих, хто надихнув Павла Гудімова на створення «Я Галереї». «Наталія вплинула на мій інтерес до організації виставок, — зізнається Павло. — Раніше не замислювався, як це відбувається. І одна з перших виставок, яку організовував, була її. Так зрозумів, що, крім музики і дизайну, мене захоплює мистецьке товариство, це був перший поштовх, щоб почати займатися мистецтвом. А потім з’явився азарт до організації виставок, улюблені теми. Предтеча моїх кураторських амбіцій — справді Наталія».
Виставка Наталії Лялюк «Made in Kyiv» триває в арт-центрі «Я Галерея» в Києві до 21 вересня.
