Я говорю про мову. Про нашу, українську. Виявляється, народ пише безграмотно, але головне — говорить з москальским акцентом. Ну, якщо з правописом ще можна якось боротися, то от акцент — це вже неподобство. Терміново треба щось робити, скільки можна спати, коли культура батьківщини в небезпеці! Вони там, політики, мають рацію, напевно. Ці літери — Є і Фу в різних словах, просто плювок якийсь російський убік наших телефонів, мікрофонів та інших речей. Причому, Є ми взагалі неправильно використовуємо, не за призначенням. Замість того, щоб у середині й наприкінці, вживаємо напочатку або заміняємо на Е. Жах! Мова вона і є мова, має думки українські викладати, а не популяризувати чужорідну культуру. Навіщо нам така культура, яка замість того, щоб наполягати, настаивает? І чого вони там такі мляві зі своїми реформами? Потрібно йти сміло, рішуче і глибше вникати в проблему. Змінювати — так змінювати. По-перше, відмовитися від цієї кирилиці. Ми Європа чи ні? Чим латинський алфавіт гірший? Давайте почнемо із заміни літер. Тоді Фу відразу перетвориться на Т і П. У кирилиці такого немає. Їхня Фіта їм залишиться, а ми почнемо інтегруватися інтенсивніше. Голосні звуки набудуть широти і довготи, і одну Є можна буде використовувати як мінімум у трьох варіантах і безкінечних сполученнях. Це свято українізації підніме нашу культуру до висот Римської імперії, а ми назавжди станемо незалежними й вільними.
Я повернулася на бік і стала уявляти собі, як пишуться різні українські слова латинськими літерами. І помітила, що в результаті такої реформи багато літер змінять свій статус і частоту застосування. А російська Фу буде не тільки розкладатися на дві, але й замінятися літерою Х. Від цього мені одразу стало радісно, і я заворушилася від задоволення. До другого етапу реформ справа не дійшла. Мій політичний ентузіазм не залишився непоміченим. Чоловік перестав хропіти і відкрив одне око.
Світало. Вода в душі була ледве тепла, але це мене не дратувало. Я почувала, як вона стікає по тілу, і думала, що даремно я так повстала проти цієї кирилиці. Ну, подумаєш, телефон, мікрофон. Мова як мова. Головне, що з ритмом усе гаразд і римується добре. І лірична вона, і ніжна, і співається, і читається. З акцентом, звичайно, попрацювати треба. Але даремно міністри так завзято взялися за цю проблему. Може, не з того почали робочий день, не з тієї ноги встали, не про те подумали?
У двері ванної кімнати стукали. Рідний мурашник заворушився і вимагав оперативного простору в пересуванні. Ми починали перетинатися на території, і я пішла будити сина. Він відкрив очі і сказав мені чистою українською мовою: «Матусю, ти сьогодні класна, прикольна, і схожа на Леонтьєва». Я, не довго думаючи, стягнула з нього ковдру і відповіла, що якщо він негайно не піде умиватися, я йому заспіваю. Це подіяло миттєво, і на загальному голосуванні в кухні за сніданком більшістю голосів ми прийняли рішення не схвалювати мовні реформи. Старша дочка утрималася від голосування, і у мене промайнула думка, що, напевно, їй час виходити заміж...
