Рання діагностика — зброя проти раку

Жовтень оголошено в Україні місяцем знань про рак молочної залози — захворювання, котре в усьому світі є домінуючим серед жіночих «онкологій». Щороку у нас в країні реєструється 14 тисяч жінок, хворих на рак молочної залози, але в той же час цільових програм, спрямованих на профілактику і підвищення рівня інформованості про цей недуг у нас у країні не було. Згідно з результатами опитування, проведеного косметичною компанією «Ейвон» серед 30 тисяч жінок у 2000 році, (котра, до речі, і є ініціатором такого проекту в Україні), навіть не СНІД, а саме рак молочної залози, викликає найбільший неспокій у жінок в усьому світі. Щоправда, цей неспокій виражається по-різному: якщо у США щорічний медогляд проходить 66% жінок, а самообстеження — 58%, то в країнах Східної Європи відповідно — 19% і 15%, а в Україні ж ці показники ще нижчі. Пояснюється це тим, що сьогодні у свідомості багатьох важливість власного здоров’я виявляється у тіні насущних побутових проблем, а також з тим, що будь-яке обстеження вимагає додаткових фінансових витрат. Але все ж домінуюча причина — відсутність мамографів (апаратів для діагностування раку молочної залози). Ті ж, що існують, знаходяться, в основному у відомчих та приватних клініках, що істотно обмежує доступ до них жінок. У результаті в Україні виникає просто парадоксальна ситуація: низький показник захворюваності й висока смертність, що є наслідком того, що 70% усіх випадків фіксується на пізніх стадіях, коли лікування вже неефективне. Такий розрив у показниках смертності і випадках, що реєструються, на думку організаторів проекту, пояснюється ще й тим, що в Україні практично не існувало загальнонаціональних інформаційно-освітніх програм, які б пропагували переваги методів ранньої діагностики раку молочної залози, а також робили б доступною методику самообстеження. Крім цього, вважають організатори, практично не існує літератури, доступної широкому колу, котра б дозволяла «ближче познайомитися з ворогом». Адже стереотип, що діагноз «рак» — синонімічний смертному вироку, ще існує досі. Природно, що це не може не позначитися на психічному й психологічному стані жінок. За словами координатора програми соціально-психологічної реабілітації Ірини Желнової, серед тих жінок, які ділилися своїми почуттями і думками з психологами і психотерапевтами, рівень смертності нижчий практично вдвічі. «Жінка, дізнавшись про діагноз, замикається у собі, вона не хоче боротися за своє життя, говорить Ірина Желнова. Саме для того, щоб допомогти таким жінкам, у Київському онкоцентрі тричі на тиждень проводяться тренінги для жінки, хворої на рак молочної залози, і тих, хто переніс цю операцію». Сама технологія проведення тренінгів — досить проста, такого роду заняття проводяться і для ВІЛ інфікованих, які зустрічаються для того, щоб обмінятися думками, поговорити про свої відчуття і знайти можливі шляхи вирішення або хоч «знеболити» цю проблему. Як виявилося, найважче для жінок, хворих на рак молочної залози, зізнатися друзям і близьким у тому, що вони хворі, оскільки, на їхню думку, в цьому випадку вони можуть втратити роботу, а також звузити коло спілкування. Організатори тренінгів назвали свої заняття «дієтою від поганих думок», і основне їхнє завдання — перешкодити тому, щоб жінка, дізнавшись про свій діагноз, не підвела під своїм життям риску і довести, що рак молочної залози, звичайно якщо він діагностований на ранній стадії, не страшніший, ніж знайома багатьом операція з видалення апендициту.