Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Рецепт щастя: побільше доброти та поменше агресії

Мрію жити у правовій державі
19 грудня, 2003 - 00:00

Приємно, що читачі «Дня» не зраджують традиції й активно відгукуються на пропозицію підвести підсумки року, що минає, й поділитися планами та сподіваннями на майбутнє. Сьогодні ми починаємо друкувати ваші відповіді на запитання новорічно-різдвяної анкети «Дня» й нагадуємо, що у всіх бажаючих ще є час поділитися з нами своїми думками, а також надіслати нам власні малюнки на новорічну тематику. Адреса для листів: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л, «Новорічна анкета читача «Дня»; e mail: [email protected].

Запитання нашої анкети були такими:

1. У році, що минає, відбулося багато подій як в Україні, так і у світі. Які з них ви вважаєте найбільш значущими?

2. Як відомо, 2003 рік був «Роком Росії в Україні», й у той же час відносини двох держав нагадували примхливу осінню погоду — то сонечко, то хмарно: підписання договору про ЄЕП, «тузлинський» конфлікт. Чи змінилося в контексті цього ваше ставлення до Росії?

3. У кожного в житті бувають моменти, які запам’ятовуються надовго, а бувають і такі, які хочеться забути чимшвидше. Як ви оцінюєте рік, що минає, для себе особисто? Чи були у вас заповітні мрії й чи виповнились вони?

4. Які сподівання ви покладаєте на рік, що настає, і яких сюрпризів очікуєте від нього?

5. Кого з відомих людей ви хотіли б бачити разом із собою за святковим столом, щоб особисто поздоровити з Новим роком?

6. У січні «Пошті «Дня» — свого роду газеті в газеті, яку ми робимо разом з вами, виповниться п’ять років, тож є привід поговорити про майбутнє. Чи влаштовує вас нинішній формат (у найширшому розумінні) «Пошти», що в ній подобається, а що ні, що треба змінити, які нові ідеї, рубрики, конкурси можете запропонувати?

7. Розкажіть коротко про себе: освіта, ким працюєте або де навчаєтеся, вік (при бажанні), як давно читаєте «День», у яких наших конкурсах брали участь, як часто пишете нам.

Мрію жити у правовій державі

1. Про події міркуємо в основному за їхніми газетно-ефірними версіями, дуже суперечливими і не обов’язково правдивими. Зрозуміло, Ірак з Афганістаном у всіх на слуху і на умі. Тому в душі постійна тривога за долю цивілізації, своєї країни і окремо взятої людини в полоні глобальної стихії...

Схоже, нас влаштовує роль статистів з короткою пам’яттю. Інакше рішуче притягнули б до відповідальності винуватців загибелі в Іраку від прицільного танкового вогню нашого земляка-журналіста. І це тільки додало б нам поваги і значущості, яких ми так домагаємося.

2. Ставлення до Росії, населеної доброзичливим народом, цілком позитивне. Взагалі не схильний ототожнювати країну з її керівництвом.

3. У році, що минає, вистачало надій, що не здійснилися, і розчарувань. Адже наші суперечки-розмови здебільшого про політику та економіку. І якось уже надто дозовано, за залишковим принципом — про духовне здоров’я всіх і кожного. Намагаєшся розгледіти прикмети обіцяного духовного відродження. А бачиш... молодих здорованів на місцях для інвалідів і ветеранів у транспорті. А чуєш... ненормативну лексику з дівочих вуст. Духовним же інвалідам економіку не підняти і громадянське суспільство не розбудувати.

Якщо про позитивне, то отримую велике задоволення від вдалих правозахисних проектів.

Вдячний редакції «Дня» за заохочення моїх скромних авторських спроб і підтримку правозахисних ініціатив. Мрію жити в правовій державі, в якій не знадобилося б шукати управи на самих правоохоронців. Хай здійсняться ці мрії!

4. Надії на наступний рік дуже скромні, з огляду на непередбачуваність наших політиків — великих майстрів на сюрпризи. Особливо цінові. Але хто б пояснив нам природу десятиразового подорожчання за кільканадцять років всіх мислимих товарів і послуг при «непристойних» (за західними мірками) зарплатах і пенсіях. Схоже, монополізм і груповий егоїзм блокують розвиток ринкового регулювання в економіці країни.

5. Хотілося б розділити новорічне застілля з шановною Ніною Карпачовою, дай їй Бог здоров’я і незмінних успіхів на правозахисному терені.

6. Віддаючи належне проекту «Пошта «Дня», хотілося б побажати редакції подальшого зміцнення зворотного зв’язку з читацькою аудиторією.

7. Я є давнім читачем і шанувальником «Дня», учасник редакційних проектів і навіть призер одного з газетних конкурсів.

З глибокою повагою і найкращими побажаннями.

Ігор СМУШКОВ, Київ

Шанс увійти до європейського дому

1. Рік, що минає, остаточно підтвердив безповоротну зміну світового порядку — від «сили права» до «права сили». Третє тисячоліття, приходу якого всі так чекали, позначає кожен свій наступний крок трагедіями: у 2001 році — Нью-Йорк і Вашингтон, у 2002 — Афганістан, у 2003 — Ірак. «Глобалізація терору» відбувається настільки стрімкими темпами, що мимоволі замислюєшся: а чи настане XXII століття? А якщо настане, чи буде кому його зустрічати? Україну цього року, на щастя, оминули вже традиційні останнім часом великі аварії чи катастрофи. Проте тривожить надто жорсткий і агресивний «фальстарт» виборчих перегонів. Ігри без правил, певно, триватимуть. Тільки ось чи не програє в результаті країна?


2. Дві найяскравіші ілюстрації «Року Росії в Україні» — ЄЕП і Тузла — стали хорошим «холодним душем» для багатьох українських апологетів «старшого брата». Мене ж як історика ці кроки північно- східного сусіда майже не здивували, а лише підтвердили побоювання, що імперські апетити Росії — це назавжди. Лишається сподіватися, що новий рік — Рік Польщі в Україні — буде сповнений лише приємними добросусідськими подіями та враженнями.

3. У році, що минає, невидима нитка зв’язала нашу родину зі США, куди вирушила на рік моя сестра-студентка, яка виграла грант на навчання в одному з університетів. Ось вже майже півроку радіємо за неї та «тримаємо кулаки».

У моєму професійному житті також сталася якісна зміна — пропрацювавши рік у державній газеті, перейшов до приватної, одразу відчувши багато переваг, передусім — у свободі самовираження та відсутності цензури.

4. Сподівання та мрії, хоч як банально це звучить, лишаються традиційними — аби у всіх усе було добре: в родині, на роботі, в житті. Побільше доброти та поменше агресії — ось найпростіший рецепт щастя для кожної окремої людини й суспільства загалом. Що стосується сюрпризів, то в рік президентських виборів їх буде більш ніж достатньо.

5. На Новий рік прийнято бажати успіху в усіх добрих справах і починаннях. Саме з цими поняттями асоціюється у мене діяльність на посаді міністра оборони (а до цього — секретаря РНБОУ) Євгена Марчука. Із задоволенням привітав би його особисто з Новим роком, побажавши реалізації всіх ідей та планів. Завдяки таким людям, як Євген Кирилович, Україна має непогані шанси врешті-решт увійти до спільного європейського дому.

На мій погляд, на нашій естраді найяскравіше сяє «карпатська принцеса» Руслана. Побувавши на початку грудня на її концерті, я отримав величезний заряд автентично-щирої української ЄВРОПЕЙСЬКОЇ енергії. А тому наступний келих шампанського піднімаю за неї — прекрасну співачку Руслану Лижичко.

6. Без «Пошти «Дня» газету вже неможливо уявити: для багатьох читачів (зокрема й для мене) ця шпальта стала трибуною для висловлення своїх думок. А високоякісна інтелектуальна полеміка, що постійно ведеться в «Пошті», не має собі рівних серед усіх українських центральних видань. Завдяки «Пошті «Дня» газета збагатилася десятками читацьких імен, листи яких читаються з цікавістю, не меншою за матеріали професійних журналістів. Хочеться побажати міцно тримати руку на пульсі «Пошти «Дня», а також — щоб ця цікава сторінка не поступалася місцем рекламі (як це буває останнім часом).

7. Мені 26 років, за освітою — історик, за покликанням (а останні півтора року — й за професією) — журналіст. Розпочав роботу в ЗМІ минулого року — в обласній газеті «Житомирщина», а з серпня 2003 року працюю репортером житомирської міської газети «РІА-Тиждень». Проте перші мої кроки в журналістиці — це листи в «День». Читаючи газету з моменту її народження (вересень 1996 року), вперше написав у «День» через три роки. Відтоді газета опублікувала понад 30 моїх листів: як у «Пошті», так і на шпальті «Україна Іnсоgnitа» (окреме спасибі Сергію Махуну за інтерес до моїх статей на історичну тематику). Зберігаю в пам’яті щасливі моменти перемог у конкурсах «Дня»: «Поміркуй на привалі» — 1999 рік (приз — незабутня подорож до Закарпаття), «Топ «Дня» — 2002 рік (відвідання редакції як гість «Дня» — що може бути почеснішим!).

В одному із своїх листів я висунув гасло: «Жодного дня без «Дня»!» Не відмовляючись від цього девізу й зараз, сподіваюсь, що мене підтримають тисячі вдячних читачів улюбленої газети. Спасибі вам, колеги-«днівці», за вашу самовіддану працю! З Новим роком! З новим щастям!

Як і минулого року, додаю до анкети малюнки, автором яких є моя мама — Галина Іванівна Бовкун.

Сергій БОВКУН, Житомир

Газета: 
Рубрика: