Прийти у МОЗ виключно зі своєю командою — такою була умова Уляни Супрун, коли Президент Петро Порошенко та прем’єр-міністр Володимир Гройсман домовлялись про її призначення на посаду в. о. міністра охорони здоров’я. Імовірно, заступниками американської волонтерки, що переїхала до України близько двох років тому, стануть хірург-доброволець Олександр Лінчевський, медик та волонтер медичної служби Євромайдану Оксана Сивак і проектний менеджер з реформи охорони здоров’я Національної ради реформ Павло Ковтонюк. Чи затвердить їх уряд, стане відомо на засіданні 10 серпня.
Експерти вважають це тестом, чи справді Кабмін дозволить Уляні Супрун самостійно керувати міністерством охорони здоров’я та реформами, або знову включатиме в гру своїх людей, як це було з колишнім очільником відомства Олександром Квіташвілі. Як зауважила «Дню» виконавчий директор благодійного фонду «Пацієнти України» Ольга Стефанишина, перетворення грузинського міністра на «весільного генерала» стало очевидним, коли уряд призначив його заступницею Олександру Павленко, яку вважають креатурою керівника фармкомпанії «Дарниця», нардепа Гліба Загорія. Усі важливі рішення приймала саме вона, а не пан Квіташвілі.
«Якщо Кабмін проголосує за цих заступників, це буде перший знак, що почався новий час, — вважає Стефанишина. — Ті, кого пропонує Супрун, є людьми з-поза системи, котрі хочуть її змінити. Завжди міністра у нас призначали на розподіл фінансових потоків, і, очевидно, пані Супрун не працюватиме у міністерстві, де буде корупція. Єдине, що їй треба, — сили протистояти тим, кому не зміг опиратись Квіташвілі».
ШАНС ЧИ ВИКЛИК?
Волонтерську команду у МОЗ більшість експертів сприймає як останній шанс на просування медичної реформи та зміни всередині міністерства. У декого навпаки викликає сумніви відсутність управлінського досвіду та сама процедура призначення в. о. міністра і його замів. Як зазначив у Facebook представник корпорації «Юрія-Фарм» Ігор Найда, Уляну Супрун уряд призначив без обговорення та конкурсу, те саме стосується і вибору заступників. Та експерт «Реанімаційного пакету реформ» Олександр Ябчанка нагадує, що призначати виконувача обов’язків міністра є прерогативою прем’єр-міністра, тому позиція «чому нас не запитали» тут недоречна.
За перші дні роботи в МОЗ на адресу Супрун лунали як позитивні відгуки, що це людина нової формації, непричетна до фармацевтичних лобі, так і негативні: чи впорається вона з викликами, і чому знов керівником МОЗ призначають іноземця? До речі, раніше Олександр Квіташвілі заявляв, що після нього очолити міністерство відмовилось 15 кандидатів.
Неоднозначно, а радше насторожено, сприймають Супрун у комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Через це існує ризик повторного конфлікту та протистояння між МОЗ та комітетом, як це було з Олександром Квіташвілі, коли прийняття законів щодо медичної реформи вилилось у відвертий саботаж та перетягування ковдри. «Ми були свідками протистояння між МОЗ та комітетом. Унаслідок цього жодних змін у системі охорони здоров’я не відбулось. Єдине, на що спромоглась Верховна Рада, — у першому читанні проголосувати за один з трьох законопроектів щодо автономізації закладів охорони здоров’я», — нагадує Олександр Ябчанка.
«БІЛЬШІСТЬ ЧЛЕНІВ КОМІТЕТУ — ЦЕ ФАРМАЦЕВТИЧНІ ЛОБІСТИ»
Зараз член профільного парламентського комітету Олег Мусій, котрий побував у кріслі міністра охорони здоров’я і залишив його з нульовим результатом, заявляє, що не готовий голосувати за міністра Уляну Супрун, оскільки їй бракує менеджерського досвіду. Очільниця цього ж комітету Ольга Богомолець зауважує, що американська модель медицини є неприйнятною для України, хоча Уляна Супрун ні словом не обмовилась, що впроваджуватиме у нас досвід США. Навпаки, збирається йти шляхом попередників та крок за кроком впроваджувати розроблену раніше Національну стратегію реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015—2020 років.
Олександр ЯБЧАНКА: Владі треба когось зробити винним у відсутності медичної реформи. По-друге, щоб приймати рішення щодо медреформи на рівні законів, треба мати політичну волю. А це — репутаційні ризики. Гадаю, депутати бояться брати на себе таку відповідальність. За два роки ми отримали лише один законопроект, але авторства не Кабміну, а депутатів профільного комітету. Звідси ще одна причина такої ситуації — небажання, щоб хтось інший був «батьком» реформ. Не варто забувати про корупційну складову. Тіньовий ринок у системі охорони здоров’я, тобто те, що ми доплачуємо з кишені, становить ще один бюджет самої системи охорони здоров’я, сукупно це десь 100 мільярдів гривень. У такій системі, зрозуміло, є люди, не зацікавлені у змінах
Також Уляна Супрун анонсувала кілька практичних кроків: введення обов’язкових медоглядів для населення, створення реєстру пацієнтів, ліцензування лікарів, введення медичного страхування. Та без підтримки і плідної співпраці з парламентським комітетом усі починання, якими б хорошими та прогресивними не здавались, загальмуються на старті.
«Комітет дуже складний, більшість його членів — це лобісти того чи іншого фармацевтичного угруповання, не кажучи, що 60—70% цього комітету — це колишня Партія регіонів, і Тетяна Бахтеєва (раніше — видна діячка ПР. — «День») найактивніша з його членів. Тому співпрацювати з ним буде складно, це однозначно. Перший час буде важко, але усі, хто хоче реформ, має підтримати пані Супрун», — вважає Ольга Стефанишина.
РЕПУТАЦІЙНІ РИЗИКИ НЕМИНУЧІ
За припущенням члена правління Всеукраїнського лікарського товариства Костянтина Надутого, висловленим у Facebook, призначаючи Уляну Супрун, влада знімає з себе відповідальність за відсутність медичної реформи та показує, що хто б не прийшов у МОЗ, вирішити проблеми медичної сфери не вдається нікому, а тому треба віддати його функції і бюджет Міністерству соціальної політики. Раніше таку ідею озвучував віце-прем’єр-міністр Павло Розенко.
Можливо, з цих самих причин за останні два роки міністерство отримує вже п’ятого міністра. Або ж МОЗ — надто ласий пиріг, рецептуру якого ніхто змінювати не хоче. «Причин тут декілька. Владі треба когось зробити винним у відсутності медичної реформи. По-друге, щоб приймати рішення щодо медреформи на рівні законів, треба мати політичну волю. А це — репутаційні ризики. Гадаю, депутати бояться брати на себе таку відповідальність, — розмірковує Олександр Ябчанка. — За два роки ми отримали лише один законопроект, але авторства не Кабміну, а депутатів профільного комітету. Звідси ще одна причина такої ситуації — небажання, щоб хтось інший був «батьком» реформ. Не варто забувати про корупційну складову. Тіньовий ринок у системі охорони здоров’я, тобто те, що ми доплачуємо з кишені, складає ще один бюджет самої системи охорони здоров’я, сукупно це десь 100 мільярдів гривень. У такій системі, зрозуміло, є люди, не зацікавлені у змінах».
На розстановку пріоритетів та перші кроки експерти дають Супрун кілька тижнів. Перше, за що пообіцяла взятись в. о. міністра, це доставка вакцин, які практично відсутні в регіонах. Для цього просить скликати спеціальне засідання Ради національної безпеки і оборони.
