Уміння дитини «навчатися» є основною й багато в чому
— невирішеною проблемою початкової школи. Оскільки шестирічні, котрі починають
готуватися до «освітнього процесу», стикаються з певними складнощами: досі
їхнє мислення було переважно образним, а тепер потрібно інформацію узагальнювати.
Абстрагувати, переходячи від ігор у «принцеси» й «термінатори» до усного
переказу тексту, до поняття «склад числа», до постановки руки для письма,
до пошуку чітких відповідей на конкретно поставлені запитання. Діти в цей
час немов «переступають» в інше ставлення до себе: вони починають уперше
прислухатися до своїх хвилювань, оцінюючи себе — внутрішнього.
Без репетитора тут навряд чи можна обійтися. (Можна, якщо махнути рукою:
«хай собі, якось впорається, не він перший...», але ми говоримо про інший
погляд на долю дитини.) І тоді — або ви самі, любі батьки, станете репетитором,
або знайдете професіонала, котрий приходитиме додому, або возитимете дитину
до спеціального центру підготовки до школи.
Перше забирає у вас досить сил, нервових клітин і грошей, аби вже невдовзі
пошкодувати про таке розв’язання проблеми. Порахуйте. Навіть якщо закуповувати
(діставати, випрошувати, перексерювати) всілякі методичні посібники, плюс
— загадки, ребуси, тести на кмітливість і увагу — ви не вивільнитеся від
підозри (не будучи педагогом), що все-таки не підготували дитину до школи.
Перетворюючись на грізного наставника, котрий повчає малюка «як і що»,
не забудьте, що він-то знає й любить вас як рідну людину, а тому всіма
силами намагається повернути ваш «нормальний вигляд» у «нормальну» атмосферу
вдома. Тут — гра в школу, а не вона сама. Надто упираючись, можна навчити
шестирічну дитину за рік читати, писати та лічити. Але передбачити його
реакцію на вимогливість справжнього вчителя чи підготувати його до неї
— вдома неможливо.
Є парадокс: діти приходять у перший клас переважно з цікавістю й бажанням
набувати знання, які випаровуються невідомо куди до кінця... другої чверті.
Ті 40% дітей, котрі все-таки залишаються активними, в більшості своїй —
з передшкільною репетиторською підготовкою. Ця «буферна зона» обходиться
батькам мінімум у $50, максимум — $200 за рік, але дає свою «повну віддачу»
до кінця початкової школи, коли дитина переходить до окремих предметів.
Тому хоча б раз на тиждень, на годиночку, можливо — на бартерних, пільгових
або договірних основах, запросіть до свого «підготовчика» репетитора. В
ідеалі, для дівчинки — суворого чоловіка, для хлопчика — привабливу пані
середнього віку. Психологи вважають, що так «знімається» більша частина
комплексу неповноцінності, зростає самооцінка, не розростатиметься відчуття
скривдженості. До шести років статева рольова поведінка стабілізується,
а інтерес до «дорослого» накладається на відносини з батьком і матір’ю.
Репетитор тут виступає як «репетиція» майбутнього вчителя, але й як аналог
батьків.
Для тих же, у кого хвилювання за інтелектуальне оточення дитини сумірні
з бюджетом, — у Києві існують спеціальні центри підготовки до школи. Тут
за ігровими методиками, орієнтуючись на рівень підготовленості дитини та
профіль обраної (бажаної) школи, проводяться як індивідуальні, так і групові
заняття. По три години, до чотирьох разів на тиждень за $25–30 на місяць
викладачі й психологи займаються з дітьми математикою, читанням, письмом,
мовами. Без будь-яких рекламних передражнювань — умови досить комфортні.
І про жодне «натаскування» й мови бути не може: будь-якого моменту, щось
«учувши», ви можете захистити малюка від надмірних навантажень й «адаптації».
А чого б хотілося ще? Щоб дитина з цікавістю засвоювала знання... не
ходячи до школи. Але на жаль — настає той день і година, коли треба її,
як на судовище, вести на співбесіду або навіть на екзамен — аби «пройти»
перший раз у перший клас. І тут потрібна буде вся ваша мужність сказати
собі ж: «Ну не піде в «елітну», так поступить у звичайну. Зате всі його
знання й здібності залишаться при ньому. Як скарби, до яких черга ще дійде».
А якщо мужності не вистачає — пригадаєте пушкінське «мы все учились понемногу
чему-нибудь и как-нибудь». Зовсім не про дурних і пропащих людей написано.
Хоча... Вік XXI вже на порозі, а не «жахливий» XIX все-таки.
Чекаємо на ваші листи й дзвінки, запитання й «підказки».
Телефон відділу приватного життя: 414-91-26.
