Порівняно з найблагополучнішим 1991 роком рівень захворюваності на туберкульоз у Криму на кінець минулого року зріс у 2,8 разу, смертність від нього — в 3,2 разу, а захворюваність на заразні форми — в 2 рази. Як відзначає міністр охорони здоров’я Криму Сергій Донич, зараз ситуація після кількох років бурхливого зростання стабілізувалася і поки тримається на минулорічному рівні — 72 — 74 хворі на кожні 100 тисяч чоловік населення. У середньому по Україні, за даними статистики, у 2002 році на туберкульоз хворіло 75,6 чоловіка з кожних 100 тисяч. Як відзначають фахівці, зараз існує реальна загроза того, що наша країна, як говориться в Національній програмі з боротьби з цим страшним захворюванням, стане об’єктом «економічної та політичної ізоляції від світової спільноти як резервуар туберкульозної інфекції».
З епідемією хвороби ми не можемо впоратися протягом ось уже близько десяти років. Тільки в 2005 році МОЗ Криму планує досягти відчутного скорочення захворюваності. Для цього в Криму днями затверджено урядом та Верховною Радою нову Регіональну програму, яка передбачає сотні заходів. У автономії також створено міжвідомчу комісію з координації діяльності всіх виконавців програми, оскільки досвід попереднього десятиліття показує, що без системності та послідовності боротися з епідемією туберкульозу неможливо. Та навіть знизити захворюваність буде непросто, адже й нинішня стабілізація далася дорого. З 2001 року в Україні діє Національна програма з боротьби з туберкульозом на 2002 — 2005 роки, затверджена Указом Президента. Основний акцент всієї нинішньої роботи робиться на зміцнення матеріально-технічної, лікувальної, діагностичної, ліжкової бази протитуберкульозної служби. Для цього треба змінити практику фінансування протитуберкульозних заходів. Чи могла у попередні роки епідемія не поширюватися, якщо у 2000 році на боротьбу з хворобою було використано 600 тисяч гривень, у 2001-му — 250 тисяч гривень, у 2002 му — 250 тисяч гривень. На двамайбутні роки нова програма передбачає різке збільшення фінансування — виділення 14,9 мільйона гривень.
На думку міністра охорони здоров’я Криму Сергія Донича, це повинно гарантувати успіх. Про це говорить досвід інших регіонів. Наприклад, у Києві в 2002 році бюджетні витрати на боротьбу з туберкульозом склали понад 19 мільйонів гривень, із яких 10 мільйонів використали безпосередньо протитуберкульозні установи, а 8 мільйонів — лікувально-профілактичні установи. Тільки внаслідок активного «наступу по всьому фронту» в столиці захворюваність на туберкульоз знизилася в цей час до 38,4 хворих з розрахунку на 100 тисяч населення, що на третину нижче від кримських та середньоукраїнських показників.
Насамперед заходи щодо боротьби з хворобою повинні бути спрямовані на джерело епідемії. У нашій країні — це пенітенціарна система. Місця ув’язнення вимагають термінових заходів щодо розширення профілактики та раннього виявлення туберкульозу серед засуджених. Як правило, тільки це дозволяє знизити розповзання епідемії на третину. Наступне завдання — досягнення стовідсоткової ізоляції хворих, що виділяють бактерії, від суспільства. Це знижує зростання захворюваності ще на 75 — 80 відсотків. На думку кримського міністра, використання лікування хворих в три етапи (стаціонар — санаторій — амбулаторія), активний перехід у лікуванні до використання хірургічних методів, повне забезпечення протитуберкульозними препаратами для безкоштовного санаторного та амбулаторного лікування, чого зараз намагається досягти кримська протитуберкульозна система, дадуть можливість забезпечити якісні зміни та скорочення захворюваності.
Успіх у боротьбі з епідемією, говорить Сергій Донич, залежить від двох головних чинників: своєчасного, раннього виявлення хворих і наявності ліжок для їхньої ізоляції та лікування. МОЗ Криму ставить завдання довести флюорографічне обстеження населення до огляду 700 чоловік з кожної тисячі населення у містах і до 600 — у сільській місцевості. Поки ж рівень флюорографічних оглядів не перевищує 500 чоловік з кожної тисячі, чого недостатньо для ефективного «сканування» населення. Серед іншого, МОЗ Криму вважає своєю метою охопити не менше ніж 95 відсотків обов’язковою туберкульозодіагностикою дітей віком з 1 до 15 років. Для того, щоб кардинально змінити ситуацію, потрібно придбати нову комп’ютерну та цифрову флюорографічну техніку, збільшити кошти на ремонт наявних флюорографів, закупити флюороплівку та реактиви. Але й цього недостатньо. Вперше в Криму буде законодавчо закріплено перелік контингентів населення, які підлягають обов’язковому флюорографічному обстеженню не рідше, ніж раз на два роки. До них, на думку міністерства, належать люди, що знаходилися в контакті з хворими на бактерійну форму туберкульозу, алкоголіки, наркомани, безробітні, мігранти, переселенці, особи, які перебувають у пенітенціарних установах, хворі на ВІЛ- СНІД, групи підвищеного ризику — бідні верстви населення, студенти, працівники підприємств, організацій та установ, до роботи в яких не допускаються хворі на туберкульоз, наприклад у сфері обслуговування, тощо.
МОЗ також вживає заходів для того, щоб забезпечити вакцинацію не менше ніж 95 відсотків усіх новонароджених, забезпечення не менше 95 відсотків «туберкулінонегативних» дітей ревакцинацією віком 7 — 14 років, проведення 100-відсоткової обов’язкової туберкулінодіагностики всіх дітей, підлітків, дорослих до 30 років з осередків туберкульозної інфекції, проведення хіміопрофілактики та протирецидивного лікування всім групам підвищеного ризику, які цього потребують.
Успіх багато в чому залежить від обов’язкової госпіталізації всіх без винятку вперше виявлених хворих або людей з постійними проявами рецидивів туберкульозу. Для цього необхідно мати достатній ліжковий фонд. Але за останні 10 років ситуація складалася так, що в Криму кількість ліжок зменшилася з 1175 у 1993 році до 895 у 2002-му. Тепер ліжкова забезпеченість Криму одна із найнижчих в Україні: всього 4 ліжка на 10 тисяч чоловік населення, хоч в Україні в середньому — 5,2. У зв’язку з цим рівень госпіталізації вперше виявлених у Криму становить приблизно 75 —77 відсотків, а в середньому по Україні — 91,8 відсотка. У зв’язку з цим МОЗ Криму виділяє гроші на термінове відновлення ліжкового фонду в Керченському, Феодосійському, Сімферопольському, Джанкойському протитуберкульозних диспансерах. Більше того — в системі МОЗ Криму вводиться порядок дисциплінарної відповідальності керівників лікувально-профілактичних установ за невчасне виявлення хворих на туберкульоз, неякісне диспансерне спостереження за хворими і невиконання ними протитуберкульозних заходів. На базі 2-го республіканського протитуберкульозного диспансеру в Білогорську створюється стаціонар закритого типу для лікування хворих на туберкульоз у поєднанні з алкоголізмом, наркоманією, ВІЧ-СНІД, а також тих, хто злісно ухиляється від лікування і тим самим є небезпечним для суспільства. Торакальний центр, що зараз існує у Криму, реформується на республіканський центр хірургії легеневого та позалегеневого туберкульозу, що повинно істотно підвищити якість лікування.
