Нарешті наш парламент сформував ударну бригаду більшості. Щоправда, декому вона як кістка в горлі, але це неминуче — така логіка парламентської боротьби. У Віктора Ющенка після перемоги на виборах були шанси завершити політичну баталію зі своїми опонентами ефектним нокаутом, а він візьми та й програй їм по очках. І видно, що річ тут зовсім не у фортуні, яка раптом повернулася до нього не тим боком, а, швидше всього, у специфічних особливостях характеру колишнього прем’єра, який не зумів чітко уявити політичні пріоритети країни.
Зрозуміло, нелегко змиритися з поразкою, особливо, коли перемога була зовсім поряд. Мимоволi хочеться знайти винних і всі свої помилки списати на них, а ще більше хочеться повернути все назад, нехай навіть нелогічним у даній ситуації шляхом. Адже логіки в об’єднанні нинішніх опозиціонерів не більше, ніж у криловських лебедя, рака і щуки. Саме тому опозиція не отримала передбачуваної підтримки ні серед населення, ні в рядах парламенту.
Хочеться сподіватися, що закономірний факт появи нинішньої робочої парламентської більшості охолодить гарячі голови «повстанців» і надихне їх на конструктивну роботу на благо України, а не на догоду власним амбіціям і особистим інтересам.
