На початок року, за даними Державного комітету статистики в Україні, налічувалося близько 700 тисяч безробітних. При цьому на одне робоче місце претендувало восьмеро осіб. Однак це не означає, що знайти роботу цим людям буде нереально. Як вважають експерти, збільшення попиту на робочу силу слід очікувати вже навесні. Перспективними вважають харчову промисловість, будівництво, наприклад, пов’язане зі створенням об’єктів до Євро-2012. Також збільшиться попит на банківських працівників, бухгалтерів, фінансових аналітиків, комерційних директорів і фахівців торгівлі. За прогнозами рейтингового агентства Експерт-рейтинг, потреба в них буде вищою, ніж в 2009-му, на 20%. Також проблему безробіття можна вирішити за умови, що Україна почне реструктуризацію ринку праці. Тобто зменшувати обсяги виробництва деяких галузей промисловості, зокрема на неконкурентних підприємствах, натомість роблячи ставку на економіці, заснованої на новітніх технологіях. Чи піде Україна цим шляхом, які тенденції будуть на ринку праці, чи слід очікувати на збільшення заробітних плат і від яких факторів це залежатиме, «День» запитав провідного наукового співробітника відділу економіки праці Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України Лідію ТКАЧЕНКО.
— Пані Лідіє, як би ви охарактеризували нинішній стан на ринку праці?
— Зараз великого підйому тут не відбувається, тому що взимку завжди спостерігається сезонний спад виробництва, зокрема в сільському господарстві, будівництві, торгівлі, деяких видах промисловості, наприклад, харчовій. Так відбувається не тільки за кризових, а й за звичайних умов, тож очікувати якогось пожвавлення саме у першому кварталі не доводиться. Але залежно від того, як ми будемо виходити з кризи, все може змінитися. Деякі експерти вважають, що в промисловості, зокрема гірничому секторі та металургії, де з початком кризи було найбільше проблем, зараз складається сприятлива кон’юнктура. Але, з іншого боку, постає проблема, що саме в цих сферах потрібен перехід до економіки, заснованої на знаннях, тобто йдеться про реструктуризацію. Зазвичай пожвавлення відбувається у другому-третьому кварталі, тоді фіксується найвищий рівень зайнятості, це сезонні хвилі. Якщо говорити про незалежні від сезонності чинники, зокрема вихід із кризи певних галузей, наприклад, будівництва, пожвавлення буде за умови відновлення доступних кредитів.
— Від яких ще факторів залежатимуть зміни на ринку праці?
— На ринок праці впливає політика, але меншою мірою, ніж нам здається, тому що рівень доходів населення не настільки високий, щоб люди могли собі дозволити не працювати. До того ж люди потребують мотивації до грошової активності, є ті, хто йде працювати, щоб заробити, а в декого є матеріальна мотивація. У цілому на ринок праці впливає загальний стан економіки. Якщо у нас таки відбудеться реструктуризація, будуть, наприклад, закривати шахти чи неконкурентоспроможні й неперспективні підприємства, з’явиться структурне безробіття: люди втрачатимуть роботу, бо їхня професія може зникнути. Але цього може і не бути, це залежить від того, наскільки буде продумана програма реструктуризації, наскільки буде організоване перенавчання, програма перекваліфікації кадрів. Тому найближчим часом основний фактор, що впливатиме на ринок праці, — реструктуризація і програма зміни економіки та зайнятості. Бо до сьогодні все економічне зростання відбувалося за рахунок декількох галузей. Якщо подивитися на структуру зайнятості, то фактично у металургії вона залишається стабільною, в машинобудуванні — скорочується. Це негативна тенденція, яка йде в розрізі із загальноєвропейською, де зайнятість зростає у тих галузях, що базуються на застосуванні новітніх технологій. А в нас на стабільному рівні тримається харчова промисловість, до речі, для України вона дуже перспективна, бо завжди є потреба в продуктах, а також це можливість експорту, якщо зважити на світові прогнози стосовно продовольчої кризи.
Щодо сектору послуг, то тут зростає зайнятість у торгівлі. Значна частина зайнятих тут — це люди, що працюють на базарах, у кіосках, де і умови праці не надто хороші, й виникають проблеми з точки зору приховування доходів, якості товарів, що в них реалізують. Повернути цих працівників до іншого робочого місця буде, можливо, складніше, ніж перенавчити іншій професії — шахтаря чи металурга. Скажімо, у промисловості праця фізично важча у порівнянні з торгівлею, тому це і приваблює людей. Найбільш перспективний сектор для збільшення зайнятості — це бізнесові послуги: різноманітні економічні дослідження і розробки, маркетингові дослідження, консультаційні послуги, операції з нерухомістю тощо.
— Зважаючи на нинішню політичну та економічну ситуацію, який би ви зробили прогноз на рік щодо зайнятості населення?
— З огляду на політичну ситуацію, знайдеться робота для багатьох людей під час агітаційної кампанії, на виборчих дільницях тощо. А загалом, хоч хто б прийшов до президентського крісла, не думаю, що це сильно вплине на ринок праці. Але за президентства Януковича як представника Донецького регіону, в нас буде менше шансів очікувати на реструктуризацію, тобто скорочення діяльності видобувної, металургійної галузі, тоді економіка буде розвиватися і далі в цьому напрямі. За правління Тимошенко може бути диверсифікована діяльність.
— На вашу думку, чи слід очікувати на підвищення заробітних плат цього року, наскільки воно буде суттєвим і в яких сферах зайнятості?
— Звісно, зарплати будуть зростати, принаймні в номінальному вимірі. Так, січнева зарплата завжди набагато нижча, ніж груднева, бо наприкінці року виплачують різноманітні надбавки, премії за результатами року тощо. Потім вона поступово має зростати, навіть торік так було, хоча не такими швидкими темпами, як ми звикли. На це впливатиме рівень прожиткового мінімуму, адже бюджет поки що не прийнятий, і це зроблять не раніше лютого — березня. Хоча як буде збільшуватися реальна заробітна плата, як будуть поводити себе ціни, важче прогнозувати. Якщо будуть підвищувати пенсії відповідно до нових розмірів прожиткового мінімуму (практично на 100 гривень), можна очікувати на достатньо високу інфляцію. Тому купівельна спроможність у реальному вимірі може не зрости, принаймні в першому півріччі.
— Ще одна проблема — так звані ненароджені діти кінця 80-х-початку 90-х років через демографічну кризу, вони зараз мали б прийти на ринок праці. Чи може статися так, що через це деякі галузі відчуватимуть брак фахівців?
— Така проблема справді існує, адже кількість працездатного населення буде скорочуватися якраз за рахунок того, що поповнювати нові когорти людей, що набувають працездатного віку, немає кому. Ця проблема може бути вирішена шляхом тієї ж реструктуризації, тобто підвищення продуктивності праці, поліпшення технічного оснащення робочих місць, коли одна людина може зробити більший обсяг роботи. Але поки що не варто говорити про дефіцит кадрів, у нас зараз більше проблем з розбалансованістю попиту та пропозиції на ринку праці. Щоб запобігти дефіциту кадрів, можна залучати зарубіжні сили, але до цього слід готуватися заздалегідь, а також треба підвищувити пенсійний вік.
— На які нові тенденції слід очікувати в Україні та світі у сфері зайнятості?
— Зусилля усіх урядів спрямовані на зниження безробіття. Європейська спільнота намагається підвищити рівень зайнятості населення, для цього створює нові робочі місця. У даному випадку зайнятість розглядається не лише як спосіб заробітку, тобто одержання доходів, а й як спосіб соціального включення, участь людини у суспільному житті. Тому не можна очікувати, що за рахунок науково-технічного прогресу зайнятість буде зростати. Зараз праця стає більш творчою, цікавою, привабливою для людини і менш виснажливою. Для України це теж було б дуже бажаним явищем, оскільки зайнятість забезпечує кращий соціальний захист, запобігає ізоляції людини, забезпечує реалізацію людського потенціалу.
