Ринок праці напряму залежить від стану економіки країни. Під час кризи дехто прогнозував, що безробітним у нас стане чи не кожен десятий. Так не сталося, але ситуація була досить напруженою. Найбільше — у грудні 2008 року, коли, за даними Державної служби зайнятості, щодня офіційний статус безробітного отримували 7—11 тисяч осіб, а кількість робочих місць скорочувалася на дві тисячі. Саме тоді найбільше за останні п’ять років до центрів зайнятості прийшло жителів сіл, а число вакансій скоротилося утричі (в індустріально розвинутих регіонах — у шість разів). Із перших місяців 2009 року ситуація почала вирівнюватися і вже на початку 2010 року кількість людей «на біржі праці» порівняно із січнем 2009 року зменшилася на 340 тисяч. Чим нині живе ринок праці — про це в інтерв’ю з директором Державної служби зайнятості України Володимиром ГАЛИЦЬКИМ.
— Володимире Михайловичу, коли закінчиться криза на ринку праці?
— Ринок праці досить інерційний і, на відміну від економіки, виходить з кризи із затримкою приблизно у два роки. Це підтверджують закони економіки та попередня практика. В результаті фінансової кризи найбільше постраждали підприємства і заклади банківської та фінансової сфер, сфери операцій з нерухомістю, гірничо-металургійного комплексу, хімічної, машинобудівної промисловості. Найбільші втрати сталися в бюджетостворюючих секторах економіки та експортно орієнтованих галузях.
Я не беру на себе сміливість сказати, що країна вийшла з кризи, але ми нині оживаємо за рахунок зовнішніх ринків і завдяки експорту продукції на зовнішніх ринках. Я б сказав, що нині ринок праці в Україні завмер у стані нестійкої рівноваги. Хоча є тенденції, які показують, що він почав поволі пожвавлюватися. Для мене в першу чергу таким оперативним показником є вакансії, які роботодавці надсилають до служби зайнятості. І кількість цих вакансій почала збільшуватися. Важливе значення мав той факт, що антикризові заходи були розроблені оперативно та своєчасно — вже наприкінці 2008 року, коли почалась криза. Це було спільне рішення практично всіх політичних сил — 417 депутатів проголосували за антикризовий закон у сфері зайнятості. І сьогодні робота з удосконалення законодавства триває — нині ми беремо участь у створенні нової редакції закону про зайнятість та закону про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Також ми почали переходити від політики антикризових дій до політики інноваційного розвитку ринку праці. Крім укомплектування вакансій, ми приділяємо велику увагу професійній підготовці кадрів на замовлення роботодавців.
Безробіття — це ринкова складова, яка була, є і буде в будь-якій країні. На мою думку, рівень безробіття для України прийнятний на рівні 4—5%. Такий рівень безробіття можна вважати природним. За останніми даними, за 2009 рік рівень безробіття в нашій країні складав 8,8% — за методологією МОП, а в країнах Західної Європи він складав у середньому 8,9%. Таким чином, рівень безробіття в Україні не є критичним. Ми переходимо до політики підготовки та збереження трудового потенціалу, зокрема шляхом створення нових центрів професійного навчання для дорослого населення, де здійснюватиметься підготовка кадрів під конкретні потреби роботодавців. З травня ми збираємось поновити виплати допомоги по безробіттю одноразово для започаткування безробітними підприємницької діяльності. Цю популярну в докризовий період соціальну послугу було тимчасово припинено під час кризи. Ми будемо розглядати питання щодо збільшення мінімальної виплати по безробіттю. Ми будемо всебічно застосовувати й розвивати активні форми сприяння зайнятості. Характерними проблемами ринку праці у поточному році є обмежений попит на робочу силу через низьку динаміку створення нових робочих місць. Однак Державна служба зайнятості до створення робочих місць не має і ніколи не мала ніякого відношення, за винятком бюджетних програм у моноструктурних містах. Так, коли, наприклад, закривається шахта, яка є основним ринкоутворюючим підприємством у своїй місцевості, то закривається все. А створити робоче місце — задоволення недешеве. Найдешевше робоче місце коштує 25—30 тисяч гривень у сфері торгівлі, найдорожче — в хімічній промисловості — близько 500 тисяч гривень.
— Що означає політика інновацій у підвищенні зайнятості населення?
— Це збільшення активних форм сприяння зайнятості. Серед цих форм хочу, по-перше, відзначити працевлаштування з наданням дотацій роботодавцям. Це компенсація роботодавцю за рахунок коштів нашого страхового фонду частини зарплати працівника, якого він бере до себе на роботу за направленням центру зайнятості, в розмірі, не вищому за середню зарплату по регіону. Роботодавці із задоволенням беруть таких працівників. Адже їм протягом року компенсуються витрати на заробітну плату цього працівника. Однак звільнити його роботодавець не має права протягом двох років. Інакше йому доведеться повернути суму отриманої дотації. По-друге, серед наших першочергових завдань — охоплення професійним навчанням до 20% від числа безробітних, що перебувають у нас на обліку; створення потужних, сучасних центрів професійного навчання для дорослого населення з комплексом гуртожитків, з найновішим обладнанням тощо. По-третє, це поновлення надання одноразової допомоги безробітним для заняття підприємницькою діяльністю. По-четверте, участь у громадських роботах. Ми ініціюємо внесення змін до відповідної постанови Кабміну, щоб людина могла отримувати і допомогу по безробіттю, і підробляти на громадських роботах за рахунок коштів фонду. Нині, на жаль, постанова Кабміну виписана таким чином, що в громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття можуть брати участь лише безробітні, які не отримують у нас виплати. Крім того, у Верховній Раді знаходиться закон про надання допомоги по частковому безробіттю. Ця норма була успішно прийнята і використана у 2009 році (в Україні, Німеччині та ряді інших держав) і допомогла зберегти трудовий потенціал 23 найбільшим підприємствам, не звільнюючи працівників. Іншими словами, у разі простою виробництва ми компенсували роботодавцю втрати на зарплату працівникам за час простою (не більше 500 гривень щомісяця на одну особу).
Служба зайнятості на сьогодні чи не єдина установа в суспільстві, яка активно займається профорієнтацією молоді та школярів. Ми шукаємо нові, сучасні форми розповіді про світ професій та їхню актуальність на ринку праці. Так, у школах країни ми встановлюємо так звані профорієнтаційні термінали. Профорієнтаційний термінал — це молодіжний профорієнтаційний інтернет-портал, доступ до якого здійснюється через спеціальні електронні пристрої (тач-скріни). Користуючись терміналом, діти мають змогу дізнатися про місцевий ринок праці, ознайомитися із змістом конкретних професій і шляхами їх набуття, пройти психодіагностичне тестування. Цього року ми випустимо для всіх школярів, які навчаються в сільських школах у 6—10-х класах, профорієнтаційні щоденники, бо діти в селах не мають такої інформаційної насиченості, як у містах. Говорити ж про ефект від наших заходів з профорієнтації ми зможемо не раніше, ніж через три-чотири роки.
— Чи вирівнявся хоч трохи дисбаланс на ринку праці?
— Його вирівнює життя. Справді, протягом 90-х років суспільство проѓавило профорієнтацію цілого покоління, за що економіка розплачується втратою не тільки кваліфікованої робочої сили, але й загрозою втрати трудового потенціалу в цілому. Тому проблема дисбалансу між попитом на робочу силу і пропозицією досі вельми актуальна. Підприємства по всій Україні відчувають потребу у кваліфікованих робітниках (токарях, фрезерувальниках, ковалях, електрогазозварювальниках тощо). Не вистачає інженерів-механіків, інженерів-електриків, інженерів-технологів, висококваліфікованих робітників у суднобудуванні. Потрібні кваліфіковані програмісти і дизайнери, а також не вистачає медиків, сільських вчителів, водіїв, швачок і навіть продавців. Водночас ринок перенасичений юристами, економістами, менеджерами, бухгалтерами. В умовах ринкової економіки такі спеціалісти теж потрібні, але обов’язково високої кваліфікації та з відповідним досвідом роботи. Україна при цьому втрачає передусім свою молодь, яка орієнтується на трудову міграцію, на заробляння грошей за кордоном.
У докризові часи ми говорили, що для України проблема безробіття не така актуальна, як актуальне те, що країні потрібна кваліфікована робоча сила, причому — в усіх галузях економіки. Порівняно з докризовим періодом, наприкінці 2008 року зросла кількість безробітних з числа професіоналів, спеціалістів, особливо кваліфікованих робітників з інструментом. Криза посилила професійно-кваліфікаційний дисбаланс. Найбільшу невідповідність між попитом і пропозицією на робочу силу за професійним складом було зафіксовано серед керівників і менеджерів малих підприємств, технічних службовців, які працюють з інформацією, а також кваліфікованих працівників. Чисельність незайнятих осіб — представників найпростіших професій — у 10 разів перевищувала попит на них.
Нині ситуація залишається непростою. Так, зменшилася кількість вакансій, змінилися стосунки «роботодавець — найманий працівник». Очевидно, що нині краще будь-яка робота, ніж ніякої. З іншого боку, роботодавці вірять у кризовий міф, що на ринку велика кількість кваліфікованих і дешевих кадрів. Наша база вакансій від роботодавців нині більш ніж скромна: за останньою статистикою, на 1 квітня цього року ми мали понад 73 тисячі вакансій і майже 519 тисяч людей, які перебувають на обліку в центрах зайнятості. Хоча вакансії були і в найскрутніший кризовий період. Інша справа, що тоді вони впали у шість разів — було 250 тисяч, а стало 40 тисяч.
— Які сфери потребують перш за все підтримки?
— Я б сформулював питання по-іншому: чому найбільше слід приділити увагу зі сторони держави для кардинального покращання ситуації на ринку праці. Створити робочі місця може тільки зростання національної економіки. Зокрема, розвиток базових галузей — машинобудування і металургії, хімічної та вугільної промисловості, а також розвиток фармацевтики, автобудування, авіабудування. В країні ведеться підготовка до Євро-2012, і це сприятливий ѓрунт для реалізації інфраструктурних проектів: модернізації та будівництва аеропортів, введення в експлуатацію нових доріг, будівництва залізничних магістралей, розвитку морських портів. Передбачається, що у 2010 році професійним навчанням буде охоплено майже 170 тисяч безробітних. Уже тепер служба зайнятості організує його за більш як 350 професіями і 460 напрямами підвищення кваліфікації, при цьому враховується попит на них на регіональних ринках праці. В цілому за сприяння служби зайнятості передбачається працевлаштувати на вільні робочі місця не менш ніж 700 тисяч незайнятих осіб. Майже 35 тисяч безробітних із числа соціально незахищених категорій будуть працевлаштовані шляхом надання дотацій роботодавцям на виплату заробітної плати.
