Напередодні «святкування» 350-річчя нашого союзу з Московським царством хочеться поговорити про деякі тенденції та міфи, які живуть і сьогодні.
Дивуюся я тим, хто досі вважає Росію нашим надійним союзником і партнером. Насправді ми конкуренти — Росія дуже потужний гравець, який грає без правил. Адже економіка — це бізнес, і щоб він був успішним, потрібні прозорі правила (і не тільки в бізнесі). Повинна бути економічна й інформаційна безпека. Де вони, та чи й можливі за сьогоднішньої поведінки Росії по відношенню до України? Караганов, Марков та інші російські політологи кажуть, що вони хочуть бачити Україну сильною, багатою тощо. Але це блеф — Росія давить на слабких (Україну, Грузію, Молдову) та скуповує в них значну частину економічного потенціалу. Вплив Росії такий, що найближчим часом піднімуть голови «скривджені російськомовні» — «Русский блок» та йому подібні. І якщо в результаті політреформи буде знижено бар’єр для проходження до парламенту, то ми цілком можемо побачити їх у Верховній Раді.
Нашу опозицію звинувачують у співпраці з Заходом. Але, панове, наша мета — це Євросоюз і НАТО, а США — наш стратегічний партнер. Отже, ми говоримо одне, робимо інше, а ворогами вважаємо, як і раніше, Захід? Забуваючи при цьому, що з часів Богдана Хмельницького ми вже набралися «щастя» на східному напрямку.
Саме тому нам потрібні молоді амбіційні політики, які не озираються на Схід і Захід, а працюють на Україну, яка за свою історію натерпілася від «господарів» і зі Сходу, і з Заходу. Для нас України в іншому місці немає, але чому, якщо хтось скаже слово за Україну, його одразу називають націоналістом, радикалом і взагалі ворогом України. І ніхто не скаже, що націоналіст — це людина, яка любить свій народ, свою державу.
