Нещодавно український режисер, «в’язень Кремля» Олег Сенцов близько двох тижнів перебував у СІЗО-3 Челябінська. Там його відвідала Тетяна Щур, член Громадської спостережної комісії (ГСК) РФ у Челябінській області, учасник групи незалежних спостерігачів ГСК під керівництвом Миколи Щура. Правозахисниця одразу поділилася враженнями від зустрічі у Facebook: «Олег... просить за нього не хвилюватися. Сьогодні вночі йому приснився новий сценарій. Як бачите, йому не до тюремних поневірянь. Художники завжди залишаються художниками. Особистості — всюди особистості. А наша справа — чекати їх і боротися за їх звільнення». За кілька днів саме від Тетяни загал дізнався, що Сенцова відправили далі по етапу. І за тиждень правозахисниця та її колеги планують відвідати іншого «бранця Кремля», Олександра Кольченка.
Тетяна є членом ГСК шостий рік. Попри тиск влади, досягти вдалося багато. При цьому, діяльність Тетяни та її чоловіка Миколи, також правозахисника, не обмежується допомогою ув’язненим. З 2004 року Тетяна Щур керує об’єднанням «Женщины Евразии», активно займається захистом прав жінок і дітей, особливо сиріт. У 2005 році американський журнал «Time» визнав Тетяну і Миколу Щурів «героями Європи» — за громадську діяльність із захисту прав людини. Сьогодні українцям важливо знати і чути про таких особистостей, бо вони — причина, за аналогією з Прагою 1968 року, чому ми не зможемо зненавидіти Росію.
«МОЖНА ПРИПУСТИТИ, ЩО ОЛЕГ ДЕСЬ НА ТРАНССИБІРСЬКІЙ МАГІСТРАЛІ»
— Як вам вдалося побачитися з Олегом Сенцовим? Наскільки це було складно?
— Коли стало відомо з повідомлень в Інтернеті, що Олександра Кольченка направляють для відбування покарання у Челябінськ, ми стали відстежувати інформацію про його прибуття. Дізналися, що він прибуває 24 лютого у СІЗО-3 міста Челябінська, де знаходиться так звана «пересилка», там ув’язнені очікують етапу. Коли запросили УФСВН (управління Федеральної служби виконання покарань. — Авт.) щодо прибуття Кольченка, дізналися, що його вже відправили до виправної колонії №6 у Челябінській області, але у СІЗО очікує етапу Олег Сенцов. Ми поспішили туди, щоб побачитися з ним.
Оскільки я є членом громадської спостережної комісії, маю за законом право безперешкодного відвідування місць позбавлення волі у будь-який час. Ми з чоловіком Миколою Щуром, також членом ГСК, приїхали у СІЗО і пройшли в камеру до Олега. З його згоди його вивели у так зване слідче приміщення для бесіди з нами. Згідно із законом про громадський контроль члени ГСК мають право розмовляти з засудженими наодинці, коли їх бачать, але не чують співробітники адміністрації. Але за нами і не дивилися. Правда, ми дізналися, що прибув він до нас вже тиждень тому.
— А як давно стежите за справою Сенцова — Кольченка?
— Цікавимося з самого початку процесу. Інтерес викликають всі люди, які чинять спротив несправедливості. Тим більше, до особистості Олега привернули широку увагу творчої російської і світової спільноти. Кидається в очі явна абсурдність звинувачень і замовний характер «правосуддя».
— З’являлася інформація про те, що Олега мають етапувати до Якутії. Потім ЗМІ повідомляли, що його відправили по етапу у невідомому напрямку. Що ви знаєте про місце перебування Олега?
— Інформацію про етапування до Якутії підтверджує член ГСК Ростовської області Юрій Блохін. Він повідомив, що їх сповістили про це, бо Олег вирушав від них. Але етапування йде по залізниці з зупинками. Буває, що і по місяцю люди чекають відправки у наступний пункт. Де зупиниться ув’язнений, заздалегідь не відомо. Можна припустити, що він десь на Транссибірській магістралі. У будь-якому великому місті є СІЗО з пересилкою. Залишається чекати повідомлень з неофіційних джерел і від місцевих правозахисників.
Але Олега можуть відправити і в зовсім іншу сторону. Таке поспішне його вивезення з Челябінська ми пов’язуємо з галасом навколо процесу Надії Савченко. Можливо, це зроблено для того, щоб ми не інформували його про те, що там відбувається.
«СЕНЦОВ ДУЖЕ ВІРИТЬ У ДРУЗІВ І МАЙБУТНЄ»
— Цього тижня Сиктивкарський міський суд визнав, що ФСВП повинна відправити іншого «в’язня Кремля», українця Геннадія Афанасьєва, відбувати покарання ближче до рідного Сімферополя. Олег опинився у ситуації, подібній до тієї, що склалася навколо Геннадія. Як Сенцов може вплинути на свої умови утримання?
— Заява родичів з різними довідками (стан здоров’я, літній вік, наявність дітей або хворих батьків...) і його самого, треба направляти у Федеральну службу виконання покарань у Москві. Місце зміни відбування покарання визначається тільки центральним відомством. Взагалі, те, що місце відбування покарання Сенцова так далеко від місця проживання — не по закону. Але... Він небезпечний, тому що відомий і незалежний.
Олег не пред’являє претензій до умов відбування покарання — до умов, не до місця. Каже, що він — людина невибаглива і йому не треба ніяких привілеїв. Він відчуває незручність перед сусідами по камері, якщо йому приділяється підвищена увага. Він сказав, що був навіть задоволений тим, що його помістили до камери з великою кількістю людей, тому що останнім часом перебував практично один. Йому цікаво спілкуватися, писати. Йому сняться сценарії. Олег дуже привабливий, іронічний, дотепний, творча людина. Стійкий чоловік, переконаний у своїй правоті. Він все розуміє про Росію, Україну, політику. Дуже вірить у друзів і майбутнє.
«ДО НАС ПРАКТИЧНО НЕ ДОХОДЯТЬ УКРАЇНСЬКІ ГОЛОСИ ПІДТРИМКИ»
— Тема «в’язнів Кремля» — наскільки вона актуальна у російському суспільстві? Зараз багато кажуть про «справу Савченко», адже наближається до розв’язки суд, багато публічних заяв з цього приводу. А яку увагу російські медіа приділяють іншим українським політв’язням? І яке ставлення до цієї теми у росіян?
— Знаєте, у нас специфічне коло спілкування і в житті, і в інтернеті. Правозахисники, демократична громадськість, спільноти у соціальних мережах — всі близькі за поглядами і по духу люди. Вони, звичайно, обурені і схвильовані. За всіх росіян відповідати не можу. Навряд чи широкий загал щось знає не тільки про Савченко, а й про інших політв’язнів. Але я не можу тут бути об’єктивною.
— Що може допомогти «в’язням Кремля» у Росії та Криму — а правозахисна кампанія Let My People Go заявляє про 21 таку людину — отримати свободу?
— Може допомогти тиск на владу зсередини і зовні. Російські активісти протестують. Але необхідний активний економічний і політичний вплив з боку Європи, Америки. І, звичайно, активна позиція української громадськості, українського уряду. Українська влада буквально має бути готова горло перегризти за своїх в’язнів. У нас цього якось не відчувається.
І ще. Коли 1968 року на Червону площу вийшло сім осіб проти введення військ до Чехословаччини, чехи сказали, що у них є, принаймні, сім причин, через які вони ніколи не будуть ненавидіти Росію. Хоча радянські війська утюжили вулиці Праги. Але сьогодні до нас практично не доходять українські голоси підтримки щодо наших політв’язнів, які отримують терміни за підтримку України і українських «в’язнів Кремля».
«ГОЛОВНЕ — ПРИПИНИЛИСЯ МАСОВІ КАТУВАННЯ»
— Як члену ГСК вам доводилося стикатися з тиском влади? І як вдається вплинути на умови утримання ув’язнених?
— У ГСК я і мій чоловік Микола працюємо з 2010 року, вже друге скликання. З тиском стикаємося постійно. У зв’язку з активною діяльністю щодо захисту прав людини, не тільки як членам ГСК, а й взагалі як правозахисникам, нам і нашим колегам надходять погрози і попередження. Зовсім недавно три організації, у яких ми з чоловіком є керівниками, оголосили іноземними агентами.
Але за час роботи у ГСК вдалося зробити, як не дивно, багато. Наприклад, припинилися безстрокові запроторення до ШІЗО. Якщо на початку нашої роботи у ГСК надходили масові скарги на те, що люди утримуються у штрафних ізоляторах колоній навіть більше року, то зараз терміни, визначені законом, дотримуються чітко. Нещодавно заходив ув’язнений, який щойно звільнився, і дякував, що ми його знайшли у ШІЗО ВК-2 у 2011 році, коли він вже втратив надію коли-небудь звідти вийти.
Значно покращилися умови в ІТТ, тобто, поліцейських ізоляторах тимчасового тримання, домоглися ремонтів і закриття зовсім одіозних ізоляторів.
Ще виявили і оприлюднили інформацію про так звані «гумові камери» у СІЗО, а потім добилися їх демонтажу. Це — обшиті чорною гумою камери без вікон, вентиляції та туалету для психічно хворих ув’язнених у стані нервового зриву. Вони застосовувалися і для покарання непокірних. Ми регулярно перевіряємо, чи не відновили вони функціонування.
Є, звичайно, випадки побиття, поборів. Але це відразу стає відомо. Коли на наші сигнали і вимоги дотримуватися закону керівництво ГУ ФСВН не реагує, це призводить до кричущих трагічних випадків. Таких, як вбивство громадянина Чечні у виправній колоній №2 у Челябінську. Йде слідство, заарештовані співробітники та підозрювані у вбивстві.
Головне — припинилися масові катування і величезні вимагання грошей у в’язнів, що у 2012 році призвело до знаменитого мирного протесту ув’язнених у місті Копейську Челябінської області, у ВК-6. Туди, у виправну колонію №6, зараз, до речі, доставили Олександра Кольченка — ми відвідаємо його після 15 березня.
