Проблеми навколишнього середовища не дають спокою жодному біологу, екологу чи медику. Провідні фахівці України сходяться на тому, що найбільше екологічних загроз для людини несуть забруднені повітря, вода та грунти. Також гострою є проблеми утилізації побутових та промислових відходів, радіаційного забруднення та зменшення площі лісів (внаслідок чого зменшується кількість видів флори та фауни).
1. ВОДА
Головне джерело води для України — річка Дніпро. Крім нього, потреби у воді забезпечують Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут тощо. Фахівці наголошують, що внаслідок інтенсивного забруднення вод промисловими стоками, щорічно хворіє майже третина населення України.
«Стан води й повноводність цих артерій залежить в основному від стану їхніх приток — малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тисяч, — говорить завідувач кафедрою екологічного аудиту НАУ, міжнародний експерт відділу науки, досліджень і розвитку комісії Європейського Співтовариства Георгій БІЛЯВСЬКИЙ. — Їхня роль — величезна: досить згадати, що 90% населених пунктів нашої країни розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. За даними Держводгоспу, протягом другої половини ХХ століття у нас зникло близько п'яти тисяч малих водостоків, а це невідворотно веде до деградації великих річок».
2. ГРУНТИ
Ґрунти становлять величезну цінність не лише тому, що є основним джерелом отримання продуктів харчування, а й тому, що вони беруть активну участь в очищенні природних і стічних вод, регулюють водний баланс суші та слугують нейтралізатором багатьох видів антропогенних забруднень. Саме на території України — найбільші в світі запаси чорноземів, про цінність яких свідчить те, що в роки Другої світової війни німецькі окупанти вивозили український чорнозем у залізничних ешелонах до Німеччини.
На думку завідуючого кафедрою екології НАУ Григорія ФРАНЧУКА, нині запаси та якість вітчизняних грунтів істотно знизилися. Науковець це пояснює варварською й непродуманою експлуатацією земель, ерозією, засоленням, а також відчуженням земель під кар'єри та промислові споруди. Користуватися ж ґрунтом слід розумно й бережно.
«В гонитві за врожаєм ґрунти розорюються дедалі глибше й частіше, в них у неймовірних кількостях вносяться мінеральні добрива й пестициди, — коментує ситуацію заступник завідуючого кафедри екології університету «Україна» Тетяна САЄНКО. — В результаті цього на величезних площах степової і посушливої зон ґрунти втратили здатність вбирати й пропускати воду, їхня структура деградувала, вони перенасичені шкідливими хімічними сполуками. По всій території України родючість ґрунтів катастрофічно зменшується».
3. УТИЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ
Нині в Україні умови зберігання та утилізації відходів, як правило, не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Це приводить до інтенсивного забруднення поверхневих і підземних вод, а також грунту й повітря. Природоохоронці порахували, що в Україні щороку звалища поглинають близько 1,5 тисячі га землі. Все це — небезпечне джерело отруєння довкілля.
«Основна маса відходів в Україні утворюється на підприємствах гірничопромислового, хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, целюлозно-паперового та агропромислового комплексів, — коментує ситуацію доцент кафедри екологічного аудиту НАУ Олег ШУЛЬГА. — В більшості областей України немає полігонів для централізованого зберігання та утилізації відходів. За браком коштів і вільних земель можливості для будівництва сучасних звалищ обмежені. Раніше більша частина відходів спалювалася. Тепер це заборонено, оскільки під час спалювання виділяється багато небезпечних для здоров'я людини речовин».
Задуматися над тим, який спадок ми залишимо нащадкам, запропонували світу італійські фахівці-екологи. В 2005 році вони надали таку інформацію: скляна пляшка і полістирол розкладатимуться тисячу років, папір — три місяці, сигаретні недопалки — п'ять років, поліетиленові пакети — 10—20 років, нейлонові вироби — 30—40 років, металеві банки — 500 років!
4. РАДІАЦІЙНЕ ЗАБРУДНЕННЯ
Наслідки катастрофи на ЧАЕС уже давно вийшли за межі проблем довкілля і переросли у ланцюг соціально-економічних, медико-біологічних, демографічних та багатьох інших проблем. Після розсекречення матеріалів, пов'язаних із діяльністю Мінатоменерго колишнього СРСР, вітчизняні екологи наполягають на якнайшвидшій забороні експлуатації АЕС, як шкідливого та небезпечного способу добування енергії.
«Найголовніше те, що АЕС — це перш за все техніка, й не можна дати стопроцентної гарантії її безвідмовності, — переконаний Георгій Білявський. — Підтвердження цьому — слова видатного російського публіциста Г. О. Медведєва, який сказав, що всемогутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не захоплюйся своєю могутністю, людино, не жартуй з нею. Бо ти — причина, ти й — наслідок».
На думку науковця, твердження про дешевизну атомної енергії — це навмисна фальсифікація: проектувальники АЕС не вносять у вартість «атомного» кіловата такі затрати, як переробка й захоронення радіоактивних відходів та витрати, пов'язані з експлуатацією АЕС, зокрема, зумовлені вимогами стосовно безпеки її роботи. Як пишуть німецькі експерти в цій галузі, «атомна енергія дешевша лише там, де безпека стоїть на другому плані».
5. ЛІСИ
Ліс є одним з основних поглиначів вуглекислого газу й виробників кисню, постачальник цінних матеріалів, захисник поверхні Землі від водної ерозії та суховіїв. Ліс має величезне оздоровче значення, оскільки деякі дерева — біла береза, сосна, ялиця та інші — продукують особливі леткі речовини — фітонциди, які вбивають хвороботворні мікроби й роблять повітря цілющим. Бездумне вирубування лісів привело до значного скорочення лісових площ. Як наслідок — страждає не лише людина — страждає вся природа. На думку наукового співробітника Інституту гідробіології НАН України Тетяни БІЛИК, стрімкий розвиток цивілізації не прискорив процесів видоутворення, але інтенсифікував процеси вимирання тварин і рослин. За її словами, це відбувається через руйнування місць проживання видів, надмірну їх економічну експлуатацію (масовий відстріл тварин, хижацьке рибальство, вирубування цінних видів дерев тощо).
Так чи інакше, всі екологічні проблеми важливі і всі пов'язані одна з одною. Проте екологів хвилює недостатня увага держави до проблем збереження екосистеми України. «Світ з 1992 року переймається проблемами гармонійного розвитку, а в Україні ще не набули статусу законодавчих актів ні «Стратегія збалансованого розвитку», ні закон «Про екологічну освіту». Міністерство освіти й науки та Мінприроди не опрацювали навіть «Стратегію для збалансованого розвитку», яка, на відміну від України, активно впроваджується в життя у більшості країн», — стверджує Григорій Франчук.
Також фахівців непокоїть те, що органи влади відмовляються співпрацювати з громадськими екологічними організаціями, від чого вплив громадськості на вирішення екологічних проблем зводиться до мінімуму, також вони незадоволені залишковим принципом фінансування.
