Він, як казали тоді, «бахнув» 19 років тому. Хоча багато що вже забули, донині Чорнобиль це — 3,5 мільйона потерпілих українців, непридатна для життя територія зони відчуження та сама станція зі саркофагом, який уже не в змозі тримати в собі радіацію. Ще Чорнобиль — це 76 тисяч інвалідів і 11 тисяч нових випадків раку щитовидної залози. За традицією, щорічно в переддень річниці трагедії про все це говорять депутати. Знов-таки за традицією чорнобильці влаштовують мітинг, щоб звернути увагу на те, що обіцяні їм пільги та виплати залишилися лише на папері. А в квітневі дні жителі зони відчуження — самосели — і працівники станції приймають численні делегації. Чи мінімізує це наслідки та чи допомагає чорнобильцям — сказати складно. Очевидне лише те, що багато чорнобильських проблем сьогодні вимагають невідкладного вирішення. Про це в матеріалах кореспондентів «Дня».
Як виявляється, вкорінене уявлення про те, що на ЧАЕС небезпечно знаходитися, не досить достовірне. Радіаційний фон на території самої станції знаходиться в межах норми. Небезпека в іншому. Під час зустрічі з журналістами заступник головного інженера ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» Анатолій Білик повідомив, що на сьогодні основними завданнями діяльності ДСП ЧАЕС є підтримка у безпечному стані зупинених енергоблоків і об’єкта «Укриття», гарантування ядерної та радіаційної безпеки; припинення експлуатації і подальше зняття з експлуатації енергоблоків № 1,2,3; перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему; будівництво об’єктів інфраструктури, необхідних для зняття ЧАЕС з експлуатації і перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Але, на жаль, по багатьом об’єктам будівництво відстає від визначених графіків.
Наприклад, будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2), в якому воно буде зберігатися по сухому типу, гальмує невідповідність проекту, розробленого консорціумом «FRAMATONE» (Франція), технічним специфікаціям зберігання ядерного палива та вимогам нормативної документації. Будівництво СВЯПу-2 почалося у 1999 році, за проектом воно мало бути завершене до того, як мине строк експлуатації СВЯПу-1 (мокрого типу), тобто до 2016 року.
«Цей об’єкт, загальна вартість якого становить більше 95 мільйонів євро, нам життєво необхідний, — заявив заступник директора з управління якістю та міжнародним проектом ДСП ЧАЕС Анатолій Гора, — без нього неможливо завершити ліквідацію ЧАЕС. На жаль, коли ми оголосили конкурс, отримали лише один проект, тому повинні були брати те, що є. Зараз проходить серія переговорів з його реалізаторами, розробляються нові пропозиції, які будуть винесені на Асамблею донорів ЄБРР».
Втім, будівництво на ЧАЕС продовжується. Заступник головного інженера по об’єкту «Укриття» Володимир Каштанов розповів, що зараз завершуються роботи з будівництва необхідних об’єктів інфраструктури, закупівлі устаткування та матеріалів для підвищення рівня безпеки персоналу при виконанні основних обсягів робіт на «Укритті». До кінця року планується ввести в експлуатацію будівельну базу для виконання стабілізації «Укриття», санпропускник на 1430 місць, зовнішні інженерні мережі, почнеться будівництво реконструкції існуючої системи фізичного захисту.
«Головне — це укріплення конструкцій «Укриття», — заявив пан Каштанов. — Адже в об’єкті знаходиться близько 200 тонн ядерного палива, яке було викинуто вибухом з реактора до інших приміщень або розплавилось та змішалось з різними матеріалами. При певних умовах, наприклад, потрапляння води у скупчення ядерних матеріалів, не виключена можливість виникнення самопідтримуваної ланцюгової реакції. Справа в тому, що в умовах, в яких велося будівництво «Укриття», неможливо було забезпечити достатню герметичність конструкцій, тому сьогодні через щілини радіоактивність виходить до навколишнього середовища, а всередину споруди потрапляє вода. Під дією води відбувається корозія та руйнування будівельних конструкцій, існує небезпека потрапляння радіоактивних речовин у ґрунтові води».
Саме тому першочерговим завданням на сьогодні є створення над «Укриттям» нової захисної споруди — нового безпечного конфайменту (НБК), який буде підведений під об’єкт та дві торцеві стіни. Також буде побудовано технологічний корпус та допоміжні споруди, створено інтегровану систему управління НБК. Після оголошення у минулому році тендеру на спорудження НБК було отримано 3 проекти, укладення контракту з переможцем тендеру планується на кінець 2006 року.
Прип’ять. Красиве молоде місто спустіло за кілька днів. Людям було сказано: «Беріть з собою речі та гроші на три дні». Вони так і зробили. І не повернулися до міста вже ніколи. Того ж року в Києві на ринку з’явилося багато хороших килимів і теле-відеоапаратури за низькими цінами...
До 1987 року Прип’ять перебувала в режимі теплої консервації. Потім, коли стало зрозуміло, що в місті не можна буде жити протягом багатьох сотень років, перейшли на холодну. Панельні будівлі позирають сліпими вікнами: скло вийняте, вирвані з м’ясом проводи, всі металеві конструкції. Як запевняють працівники адміністрації зони відчуження, все це перебуває на сховищах ядерних відходів.
За словами заступника голови адміністрації зони відчуження Сергія Сіверського, рівень радіації у Прип’яті — 30—40 мікрорентгенів на годину, що в 3—4 рази перевищує норму. На запитання журналістів, чи є у «мертвому місті» самосели, він відповів негативно. «Вони проживають лише в селах. Багато хто з них працює, майже всі мають підсобне господарство. Їм надаються транспортні послуги, привозяться пенсії, соціальні виплати, продукти першої необхідності...», — розповідає С. Сіверський.
Є серед самоселів і діти. Вірніше, лише одна дівчинка — шестирічна Марійка Ведерникова. Її батьки познайомилися вже у зоні, куди приїхали працювати після розладу в сім’ях. За деякий час пані Людмила відчула, що має стати матір’ю. Але оскільки поселенцям у зоні суворо заборонено народжувати, вона довгий час приховувала свою вагітність. Народжувала вдома, пологи приймав чоловік. Але сховати дитину, звісна річ, неможливо. Коли адміністрація зони відчуження довідалася про цей прецедент, у сім’ї Ведерникових почалися проблеми. Їх навіть погрожували позбавити батьківських прав. Проте вони не здалися і не виїхали з зони, хоча їм пропонували житло в Києві і в Славутичі. Вони захотіли лишитися тут, де знайшли одне одного.
Заступник директора з управління якістю та міжнародним проектом ДСП ЧАЕС Анатолій Гора сподівається, що з приходом нової влади на проблему перетворення ЧАЕС на екологічно небезпечний об’єкт будуть звертати більше уваги. З держбюджету ЧАЕС на сьогодні отримала 247 млн. гривень, при тому, що подавалася заявка на 386 млн. гривень. Зараз обіцяють переглянути ці викладки і збільшити фінансування.
ДО РЕЧІ
Генеральна прокуратура України порушила 63 кримінальні справи у зв’язку з розкраданням коштів на Чорнобильській АЕС. Зокрема, як передають podrobnosti.com.ua, за даними Генпрокуратури, державі завдано збитків понад 14 мільйонів доларів, а потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС і ліквідаторів зрештою обікрали на 170 мільйонів доларів. У повідомленні наводять слова заступника генерального прокурора Тетяни Корнякової, яка заявила, що протягом двох років кошти, призначені на будівництво об’єкта «Укриття», спорудженого над четвертим аварійним блоком станції, розкрадали комерційні фірми. За її словами, об’єкт «Укриття» мав бути введений в експлуатацію ще минулого року, але будівництво завершиться «щонайбільше через два роки».
Також повідомляється, що термін гарантованої експлуатації діючого об’єкта «Укриття» закінчується в 2006 році. Під саркофагом зберігаються близько 200 тонн ядерного палива. У керівництві станції заявили, що ЧАЕС загрожує енергетична блокада. Заборгованість держпідприємству «Чорнобильська АЕС» становить приблизно 6 мільйонів доларів. Виділення коштів для ЧАЕС на 2005 рік передбачене зі спецфонду, що повинен формуватися за рахунок відрахувань Національної акціонерної енергогенеруючої компанії (НАЕК) «Енергоатом». До сьогодні уряд не розробив порядку наповнення цього фонду, а без цього документа кошти не перераховуватимуть.
