У Києві проходить міжнародна конференція, присвячена 75-річчю початку розкопок в Ольвії — грецькому місті-полісі класичної епохи. Незважаючи на її унікальність, Ольвії — як і багатьом іншим античним пам’ятникам України — загрожує зникнення з археологічних карт світу. Грабіжницькі розкопки, відсутність коштів на консервацію та реставрацію можуть остаточно знищити унікальні заповідники, існуванням яких на своїй території може похвалитися далеко не кожна держава. Про те, що залучає до України іноземних вчених, і які перспективи має українська археологія — в інтерв’ю з професором Університету Екзетера (Велика Британія), Представником Британської Академії наук Девідом БРАУНДОМ, який спеціалізується на давній історії України.
— Північне Причорномор’я мало дуже важливе значення для всього Стародавнього світу. В усьому регіоні грецьких і римських поселень практично немає пам’ятників, подібних тим, що розташовані на території України — вони дуже своєрідні. А твори мистецтва (вироби з золота, срібла), знайдені тут, унікальні. Подібних немає більше ніде. Можливо, існує їх схожість iз золотими виробами, знайденими у Південному Сибіру, але це лише схожість, таких речей немає ніде у світі.
— Як вам працюється в Україні?
— На фоні тих змін, що відбуваються в Україні, нам стало значно легше працювати і контактувати з українськими вченими. Ми проводимо спільні конференції, обмінюємося інформацією. Раніше, коли я намагався приїхати до Криму, мені не дозволяли цього зробити, мотивуючи це тим, що там — військові бази і т. д. Зараз же у мене не виникло зовсім ніяких проблем з відвідуванням античних пам’ятників у Криму. Люди стали більш відкритими і готовими до співпраці. Мені показали такі колекції, які, я впевнений, ніхто з англійців не бачив.
— Чого ви передусім чекаєте від співпраці з українськими вченими?
— Від української сторони ми чекаємо консультацій щодо проведення розкопок, їх методики, порівняння знайдених матеріалів. Адже кому, як не українським археологам, знати все про ці пам’ятники. Крім того, без допомоги українських колег ми не зможемо зрозуміти, як наші знахідки і відкриття вписуються у загальний контекст археології та історії. Адже через закритість ваш регіон протягом останніх ста років, в Англії, і я впевнений, що в основному на Заході, дуже мало знають про ці пам’ятники. Тому нам би дуже хотілося, використовуючи знання і досвід українських колег, розповісти світові про ці унікальні пам’ятники.
— Як ви можете визначити місце і роль української археології та історії у контексті світової?
— Місце української археології та історії у світовій класичній науці, безумовно, могло б бути одним з перших. Однак довгий час вона залишалася для нас «чорною діркою» на картах античного світу. І ми, знаючи всю важливість Північного Причорномор’я для світової класичної науки, не могли займатися повноцінним вивченням цього регіону через його закритість. Зараз же ми намагаємося переусвідомити його роль у світовій історії і приходимо до несподіваних, на перший погляд, результатів: цілком можливо, що Північне Причорномор’я було не тільки постачальником сільськогосподарської продукції, але й своєрідним інтелектуальним джерелом античного світу.
— Чи iснує небезпека того, що через недостатнє фінансування можуть загинути унікальні археологічні пам’ятники України?
— Зрозуміло, що вивчення археологічних цінностей і пам’ятників України — необхідне, але, природно, у вашої держави є дуже багато інших важливих проблем, котрі вимагають негайного вирішення. Дуже складно говорити про необхідність широкомасштабної консервації і продовження розкопок усіх унікальних пам’ятників. Тому необхідно визначитися з пріоритетами: які пам’ятники терміново вимагають уваги держави, щоб запобігти їх зникненню.
