Літо, окрім маси цілком очевидних приємностей, таїть у собі цілий ряд найсправжнісіньких небезпек. Тут і можливість перегрітися на занадто ласкавому сонечку, і ймовірність потрапити на закуску енцефалітному кліщу, і багато інших нерадісних подій. Проте, є одна ситуація, яка влітку повторюється набагато частіше, аніж у інші пори року. Йдеться про харчові отруєння, пише www.medportal.ru.
Усього відомо понад 30 різних ГКІ, причому їх відмітна особливість — епідемічний характер.
Для кишкових інфекцій характерні так звані спалахи — тобто масові та практично одноразові захворювання людей.
Найбільша група «отруєнь», яка має всі класичні ознаки харчової катастрофи (нудоту, блювоту, пронос, високу температуру) — це, так звані, гострі кишкові інфекції (ГКІ). Іноді їх ще називають «хворобами брудних рук».
Основна причина виникнення ГКІ — з’їдена їжа або випита вода, яка буквально аж кишить злими мікроорганізмами, які мріють зіпсувати обстановку в середині організму. Звідки вони там беруться? Та звідусіль. Повітря, немиті руки продавців-кухарів-споживачів, всюдисущі й універсальні рознощики зарази — мухи.
Будь-які харчові продукти являють собою чудове середовище для розмноження мікробів. Головне, щоб порушувалося основне правило зберігання/приготування — температурний режим. Візьміть салат олів’є, виставте його на сонечко на добу, й отримаєте забійної сили бактеріологічну зброю. Або недосмажте річкову рибу. Або просто не помийте принесені з ринку овочі чи фрукти. Ефект буде приблизно однаковим.
Спектр прикрощів розрізнятиметься в залежності від того, якого саме збудника вам вдалося заманити всередину себе. Їх, збудників цих, декілька десятків, і серед них є як тихі трієчники, які нагороджують «господаря» триденним проносом без особливих наслідків, так і справжні шибеники, здатні вбити людину.
Як не попастися:
мити руки перед вживанням їжі (як би банально це не звучало);
обов’язково мити кип’яченою водою фрукти й овочі, які не зазнаватимуть термічної обробки; інші можна помити й звичайною водопровідною водою;
пити лише кип’ячену воду або воду в пляшках;
швидкопсoвaні продукти зберігати в холодильнику.
ТОРТИК ІЗ СЮРПРИЗОМ
Другий варіант розвитку подій — людина прийняла їжу, насичену бактерійними токсинами. Звідки вони там беруться? Та з бактерій, звичайно. Цілком ймовірно, що самих лише мікробів там не дуже багато, зате отрути в продукт, у якому вони перебувають, вони виділили від душі. Головне, щоб умови були відповідні — тепло й маса вільного часу.
Класичних випадків інтоксикації два: стафілокок і ботулізм.
Стафілокок — дуже поширений мікроорганізм. Частіше за все він відповідальний за різноманітні гнійнички на нашій шкірі. Ми часто не надаємо цій інфекції значення, вважаємо, що «саме підсохне й відвалиться». Але якщо ці гнійнички виявляються на руках кондитера, який готує крем для тортів чи тістечок — то шанс відвалитися є в усіх, хто поїсть ці ласощі з сюрпризом. А сюрпризом буде токсин стафілокока, який нагромаджується в дуже значних кількостях. Настільки значних, що можливий розвиток токсичного шоку, летальність при якому може сягати 10 відсотків. Ознаки стафілококової агресії — різке підвищення температури, озноб, інтенсивні м’язові та головні болі, висипи на тілі, ну і, звичайно ж, нудота, блювота та пронос.
Наступний класичний випадок — ботулізм. Причому класика це настільки страшна, що Хічкок відпочиває. Судіть самі: мікробові, який продукує токсин, не потрібен кисень. Живе ця зараза (на ім’я клостридія ботулізму) в землі, в річковому мулі, в кишечнику тварин, птахів і риб, тобто практично скрізь. Причому за несприятливих умов клостридія перетворюється на спору, і ось у такому вигляді спроможна витримувати заморожування, висушування, 6-годинне кип’ятіння, 18%-ий розчин солі та інші поневіряння мікробного життя. Уявили собі монстра?
А тепер — найцікавіше. Токсин, продукований цією клостридією, зветься ботулотоксином і є найсильнішою природною отрутою, навіть кобри поряд не валялися: смертельна доза для людини становить 0,3 мікрограми (3*10 -7 г). Джерело цієї напасті — домашні консерви, ковбаси і копченості. Річ у тім, що лише в промислових умовах можна забезпечити такий температурний режим, у якому загине навіть найбільш загартована спора клостридії. Проте, в консервах клостридія може себе видати, оскільки в процесі життєдіяльності в неї відходить дуже багато газів. Вони нагромаджуються й починають розпирати банку. Виникає так званий «бомбаж». Найгірше, що на смак, колір і запах їжа не міняється ні на йоту.
Щоправда, як для компенсації, картина отруєння ботулотоксином має дуже характерні особливості: м’язова слабкість, яка миттєво розвивається, різка сухість у роті, «туман» перед очима і роздвоєння предметів, відчуття закупорки горла. Зіниці в того, хто поїв ковбаси з клостридією дуже широкі, дихання поверхове, обличчя втрачає міміку (стає маскоподібним), змінюється тембр і висота голосу.
Як не попастися:
купувати кондитерські вироби лише в перевірених часом крамницях і від таких же перевірених постачальників;
не захоплюватися виготовленням і вживанням домашніх консервів (м’яса, птиці, риби, грибів), тим більше, не купувати їх у інших людей.
ЯГІДКИ-ГРИБОЧКИ
З понад 100 000 відомих людині видів грибів їстівних не більше 250.
Наступна група отруєнь — отруєння традиційними дарами лісу: грибами та ягодами. Небезпека тут може підстерігати в декількох напрямках.
Передусім, далеко не всі добре орієнтуються в лісовій рослинності, навіть ті, хто вважає себе завзятими грибниками та «лісовими» людьми. Переплутати види грибів дуже просто, а наслідки можуть виявитися плачевними, бо дійсно їстівних грибів не так і багато. І бліда поганка вбиває лише трохи повільніше, аніж ботулотоксин, але приблизно з тією ж ефективністю.
Наступна засідка — обробка й заготівля. Насамперед, звичайно ж, це стосується грибів. Тут дуже багато що залежить від навичок і старанності грибника-заготівника. Просто відварювати й закривати в банки — заняття ризиковане (дивіться трохи вище розповідь про ботулізм).
І остання, але найбільш неприємна тенденція. Навіть традиційно їстівні гриби можуть виявитися джерелом великих проблем із травленням. Річ у тім, що гриби мають звичай вбирати в себе з ґрунту найрізноманітніші речовини і сполуки. Якщо вони токсичні для людини, то й гриб, перенасичений хімікаліями, стає небезпечним. Навіть якщо він білий.
Як не попастися:
збирати лише ті гриби та ягоди, в їстівності яких ви впевнені на 100%, будь-який сумнів трактується як привід не на користь рослини;
не збирати дари лісу вздовж автомобільних і залізничних трас, поряд зі звалищами, складами й іншими промисловими спорудами;
не порушувати технологію обробки та приготування: гриби краще за все солити чи маринувати.
ОСЕТРИНА ДРУГОЇ СВІЖОСТІ
Остання група «отруєнь» має, мабуть, найбільш очевидну причину. Продукт просто-на-просто зіпсувався. У ньому не поселилися мікроби, не затаїлися тонни токсину, просто фізико-хімічні властивості змінилися настільки, що при потраплянні до організму він викличе бурхливий протест із боку шлунка та кишечника.
Як не попастися:
якщо консистенція, запах, колір чи інші характеристики їжі не вселяють довіри — утримайтеся від експериментів над собою;
якщо в іншій країні ви хочете скуштувати традиційні національні страви — поцікавтеся, з чого і як їх готують, цілком імовірно, що ваш шлунок не зрадіє тому, що ви збираєтеся в нього покласти.
ЛІКАР ЇДЕ, ЇДЕ
Найголовніше правило при будь-яких проблемах зі шлунково- кишковим трактом — не розраховувати лише на свої сили. У більшості випадків ви не зможете визначити — яка саме зараза у вас поселилася, і як із нею справитися, а також чи небезпечні ви для навколишніх. Навіть лікареві для розв’язання цих важливих питань будуть потрібні лабораторні дослідження. А в таких серйозних випадках, як ботулізм чи отруєння грибами, згаяний час може коштувати потерпілому життя.
Так що будь-який пронос, який супроводиться підвищенням температури — вагома причина викликати лікаря. І не списуйте це на просте «харчове отруєння», воно, як ми з’ясували, може бути дуже підступним.
