Майже три роки біля будівлі Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького стоїть бронзова скульптурна група «Вдячність», де маленька дівчинка протягує руки з яблуком до українського бійця. Скульптура є частиною вуличної експозиції першого в Україні Музея АТО, який було відкрито 26 травня 2016 року. Як розповідає його керівник Вадим Якушенко, ідея такого музею з’явилась після того, як з фронту почали повертатися українські добровольці, що першими пішли захищати Донбас. «Дніпропетровщина дала найбільше бійців до лав добровольчих батальйонів. Тут формувалися 20, 39, 40, 43 батальйони територіальної оборони, батальйони «Дніпро-1» та «Донбас», «Правий сектор», батальйон ім. Дудаєва та інші. Окрім того, багато добровольців пішло служити у військові частини, розташовані на території області — у 93 механізовану та 25 десантну бригади, 17 танкову бригаду з Кривого Рогу. Участь в АТО лише за перший рік війни взяли 30 тисяч мешканців Дніпропетровщини. Тому не дивно, що повертаючись з фронту, вони хотіли розповісти правду про цю війну і виступили з ініціативою про створення Музею АТО», — каже Вадим Якушенко.
Місце для музею було обрано не випадково — у центрі міста, до того ж поряд обласна лікарня ім. Мечникова, де рятують життя пораненим українським бійцям. За словами керівника музею, вулична експозиція під назвою «Шляхи Донбасу» побудована за принципом відкритої книги з дорожніми вказівниками, кожен із яких починає розповідь про героїчну сторінку боротьби за українську територію — Слов’янськ, Маріуполь, Краматорськ, Іловайськ, Донецький аеропорт та ін.
Серцем експозиції просто неба стала скульптурна група «Вдячність», яку створив харківський скульптор Володимир Райченко. В її основу лягла справжня трагічна історія, що відбулась наприкінці серпня 2014 року під Іловайськом. Про неї написав журналіст Євген Положій у своїй книзі «Іловайськ», коли український боєць Іван Погорілий — «дядя Ваня» — врятував маленьку дівчинку, 5-річну Яну, родину якої російські війська розстріляли в автомобілі. «В цій скульптурі, — розповідає Вадим Якушенко, — втілено посил — діти вдячні українським солдатам за їхні врятовані життя».
На момент відкриття пам’ятника в руках маленької дівчинки було бронзове яблуко, але незабаром місцеві вандали вночі вкрали його. Поки співробітники музею АТО думали над тим, як виготовити нове яблуко, дніпряни — відвідувачі музею —знайшли свою оригінальну відповідь. Вони почали приносити та вкладати в руки дівчинки щодня справжні яблука. З часом склалася така собі народна традиція — приносити з собою не тільки яблуко або апельсин, а й, наприклад, живі квіти, пов’язувати на памятнику синьо-жовті стрічки. «На Великдень люди приносять навіть паски та писанки, — каже Вадим Якушенко. — Але факт є факт — руки дівчинки ніколи не залишаються порожніми!» За словам керівника Музею АТО, лише в минулому році їхню експозицію відвідали не менш як 150 тисяч людей з усієї України та з-за кордону.
