Нову програму з дещо пафосною назвою «Шлях мужності й натхнення»
кореспонденти «Дня» побачили напередодні прем’єри, в найгарячіший для цирку
та циркових час, який вони інакше як «дурдомом» і не називають. Після всіх
«стопів» та «повторів» генеральної репетиції починаєш інакше, м’якше, ставитися
і до погрішностей акробатів, і до несинхронності балету, і до не завжди
дотепних спроб килимового розсмішити публіку. Цирк викликає сентиментальність,
надто цирк, у який ходиш протягом усього свого життя, раніше сюди приходили
батьки, а тепер ти приводиш своїх дітей. І учнівські екзерсиси дебютанта-єнота
(«Я ще сумніваюся, чи випускати його», — вагається дресирувальниця Людмила
Шевченко) ти готовий оцінити як вияв у звіринки природженого артистизму,
а досить скромну гру скандальної собаки Басі, яка виконує у виставі роль
крокодила, як зразкове лицедійство. Запитую в Людмили Олексіївни Шевченко:
«Що нового в програмі цього року, чим вона відрізнятиметься від усіх попередніх?»
Вона відповідає без удаваної скромності: «Та нічого нового. Просто Шевченки
повернулися в Київ — ось, мабуть, і все».
У день генерального прогону Людмила та Володимир Шевченки
тільки-но повернулися із Брянська: затрималися в дорозі, оскільки на кордоні
виникли проблеми з розмитнюванням вантажів — звірів, кліток, «заліза».
Останні кілька років зоряні українські дресирувальники працювали за контрактом
у Росії, тепер повернулися на Батьківщину і, очевидно, назавжди: із цього
сезону Володимира Дмитровича призначено художнім керівником Національного
цирку України. Питання повернення Шевченків у Київ уже вирішено остаточно,
хоч воно спричиняє деякі проблеми, зокрема із тваринами: «Нам необхідно
ще викупити тигрів і коней — вони власність однієї російської компанії,
а леви та «дрібнота» — то вже наші», — повідомляє Людмила Олексіївна. До
речі, «дрібнотою» вона називає своїх артистів: від дикої свині киянки Моті
(«Нам її у Києві подарували. І зверніть увагу на її кирпатий ніс. Зазвичай
таке рильце у домашніх свинок, а звідкіля в цієї взялося — загадка природи»)
до лабораторних щурів; також серед артистів Людмили Олексіївни — мавпи,
дикобрази, поні, лисиці, зайці, голуби, — всі вони виступають у першому
відділі програми.
Другий же відділ — фірмові атракціони Шевченків «Дресировані
тигри» і «Тигри — вершники на конях» (програми не нові, але якісні, перевірені
часом). Отож наймолодші з-поміж батьків нинішніх малюків цілком мають шанс
побачити виставу, що колись вразила їхню дитячу уяву.
