Сьогодні — День людей похилого віку. В Україні — це свято 14,5 мільйона осіб або кожного четвертого жителя країни. Не є таємницею, що більшості з них держава так і не змогла віддати належне за їхні заслуги. 80% пенсіонерів отримують сьогодні на місяць 332— 383 гривні. Ця сума не нижча за прожитковий мінімум, встановлений державою для непрацездатних осіб. Але, на жаль, вона далека від реального «мінімуму». Як свідчать дослідження лікарів, більшість українських пенсіонерів не можуть дозволити собі таких корисних фруктів та овочів. Уже не кажучи про м’ясо та рибу. Зрозуміло, що бюджетних можливостей держави в найближчі роки не вистачить на те, щоб забезпечити всім пенсіонерам «ситу» та щасливу старість. Але деякі немолоді українці вже навчилися жити без допомоги держави. Яскравий приклад тому — волонтерські організації пенсіонерів.
Років шість-сім тому Рада ветеранів України запропонувала створити при кожній своїй мікрораді (при жеках) центр волонтерського руху пенсіонерів. Сьогодні в його лавах уже понад 10 тисяч немолодих українців. Центри працюють у трьох напрямах: «Пенсіонер — дітям», «Діти — пенсіонеру» та «Пенсіонер — пенсіонеру». Недивно, що наймасовіший та найзапитаніший — останній. До того ж відомо, що люди одного віку та зі схожими проблемами краще розуміють і довіряють одне одному. Координує роботу волонтерів Рада ветеранів України, а фінансують місцеві бюджети.
Принцип волонтерського руху напрочуд простий. Ті, хто молодший і здоровіший, допомагають лежачим і набагато старшим. Наприклад, принести їжу або поміняти перегорілу лампочку. Звісно, така допомога не замінить пенсіонерам державної підтримки, але водночас вона полегшує долю тих, хто сьогодні є найбільш незахищеним. До того ж, важливий чинник — спілкування. Воно дозволяє самотнім людям легше переживати ізоляцію, почуття самотності та непотрібності. А самим волонтерам — якнайдовше бути активними, незалежними та бадьорими. Адже вчені вже давно довели: активна старість — запорука здоров’я та довголіття.
Це, очевидно, розуміють активісти волонтерського руху. Тут намагаються все зробити своїми силами і лише в деяких випадках залучити сторонніх помічників. Наприклад, у Шевченківському районі Києва (голова центру волонтерського руху району Іван Якович Бережний) усіх стареньких, які потребують допомоги, закріпили за школами. Однак дітей залучають лише в тому випадку, якщо надійшов запит на допомогу, яку надати одному пенсіонеру не під силу. Тоді він звертається до школи, щоб йому виділили дітей. Школярі під його суворим наглядом виконають замовлену роботу.
Володимир Михайлович Попович — колишній військовий, а сьогодні перукар за викликом для лежачих інвалідів. Його можна запросити додому, зателефонувавши до мікроради волонтерів. На своєму простенькому авто він возить на ринок тих, кому самостійно складно пересуватися. Його послуги, звісно, безплатні і запропоновані від щирого серця. А Микола Жеребилов вирішив організувати в будинку для людей похилого віку незвичайне чергування — всіх лежачих хворих щодня забезпечували продуктами. Й особливо фруктами. Нині вже покійний Микола Жеребилов був упевнений у тому, що без них немолодим людям просто не можна.
Доставка продуктів і ліків — найпоширеніші послуги, які надають волонтери. Ще вони можуть піти в банк і внести плату за квартиру, або на пошту, щоб передплатити періодику. Своїх підшефних вони обов’язково вітають зі святами і, звісно ж, просто з ними розмовляють, що так необхідно самотнім і немічним людям. На цих вихідних із нагоди «професійного» свята заплановані особливі заходи. Наприклад, у Святошинському районі столиці вшановуватимуть сімейних «довгожителів». Тих, хто прожив у шлюбі понад 50 років, чекають спеціальні привітання. Хор ветеранів на замовлення «іменинників» виконає їхні улюблені пісні, а за довгу «сімейну вислугу» даруватимуть букет квітів.
Звичайно, сьогодні волонтери не можуть допомогти всім, хто потребує підтримки. Не мають вони і ресурсів для такої необхідної фінансової підтримки пенсіонерів. Голова Ради ветеранів восьмого мікрорайону Святошинського району Києва Сергій Полухін сказав «Дню», що сьогодні в середовищі немолодих зростає напруження. Причина — можливе скасування урядом пільг. Якщо з пенсії в 332 гривні забрати стовідсоткову оплату квартири, яка в середньому становить 200 гривень, то решти пенсії не вистачить навіть на найпростіше харчування. За словами С. Полухіна, безкоштовні ліки для інвалідів і ветеранів практично відсутні. Розраховувати можна хіба що на валеріану та валідол. Пенсіонери також мало знають про свої права і не вміють оформляти документів. У результаті багато з них позбавлені навіть права на найактуальнішу для них інформацію. Наприклад, два роки тому була введена підвищена пенсія «За особливі заслуги», а багато людей, яким вона належить, навіть не знали про це.
Водночас очевидно: волонтерський рух може дати пенсіонерам щось більше, аніж гроші. Те, що, як відомо, коштує дешево, але ціниться дорого. Увага.
