Суспільний форум — це постійна акція «Дня», присвячена актуальним проблемам. Сьогодні — дискусія про місце молоді у бізнесі і політиці. Ринкові відносини диктують свої правила у сфері освіти. Тут за останні роки встановилися свої пріоритети. Випускники шкіл швидше бачать себе банкірами, юристами, перекладачами, ніж вчителями, лікарями, бібліотекарями. А інженерні спеціальності, крім пов'язаних із комп'ютерними системами та програмуванням, сьогодні не у фаворі в тих, хто вступає у доросле життя. І не тільки тому, що сам навчальний процес вимагає значних зусиль. Але й тому, що за нинішнього стану вітчизняної промисловості залишається проблемним питання працевлаштування. А якщо його вдається вирішити, то матеріальна вигода від такої роботи мінімальна. Тому технічні вузи першими були змушені розпочати переорієнтацію. Одні пішли шляхом розширення переліку кафедр та факультетів, інші спробували укласти договори з потенційними роботодавцями. А Київський Національний технічний університет України (КПІ), який, до речі, нещодавно перейшов 100-літній рубіж, запропонував ще одне вирішення проблеми: він став своєрідним дослідним майданчиком для створення першого українського соціополісу. Подібний експеримент можливий на базі могутніх і перспективних освітніх або наукових закладів шляхом надання їм статусу вільної економічної зони, де комерційна діяльність пов'язана із навчанням, створенням програмного забезпечення, інформаційних технологій та їхнім комерційним використанням. Ось чому «День» звернувся з пропозицією відповісти на запитання своєї анкети до майбутніх інженерів — студентів КПІ.
1. Якби перед вами став вибір: піти у політику або у бізнес — чому б ви віддали перевагу? Чому?
2. Чи не вважаєте ви, що вже спізнилися починати займатися політикою чи бізнесом? Чому?
3. Які якості ви ціните у політиках? (Якими з них ви хотіли б володіти?)
4. Які якості ви ціните у бізнесменах? (Якими з них ви хотіли б володіти?)
5. Чи однакові, на вашу думку, цілі бізнесменів та політиків? Які саме?
6. Де б ви вважали за краще займатися бізнесом і політикою: в Україні чи за кордоном?
7. Чи брали ви участь у виборах? Чи є у політичному спектрі взагалі і серед партій та блоків, що пройшли до парламенту, зокрема, сили, що представляють ваші інтереси?
8. Хто впливає на ваші політичні симпатії та пристрасті?
Юлія КОВАЛЕНКО, 19 років:
1. Звичайно ж, бізнес. Напевно тому, що у нашому, хоч і сучасному, суспільстві жінці важко пробитися серед чоловіків-політиків. А у бізнесі, я вважаю, як жінка, так і чоловік можуть на рівних виявити свої організаторські здібності.
4. «Сильну хватку», цілеспрямованість та раціональність.
7 — 8. Цього року я вперше брала участь у виборах. Але я приєдналася до вибору батьків, оскільки поки що залежу від них. Вони ж обирали партію, яка представляє їхні інтереси. Але деяким політикам я все-таки симпатизую.
Юрій СИМОНЕНКО, 20 років:
3. Я вважаю, що політики вміло приховують свої справжні якості.
4. У бізнесменах я ціню пунктуальність, серйозність у прийнятті рішень, оскільки від цього залежить їхня справа.
5. Практично однакові — це гроші. Але є все- таки бізнесмени і політики, які зацікавлені у більш високих цілях.
8. Сам формую свою думку. Намагаюся не повністю сприймати інформацію ЗМІ.
Марія ПАРАСЮК, 18 років:
4. Комунікабельність, енергійність, розум, спритність, винахідливість.
5. І у тих, і у інших мета одна — заробити якнайбільше грошей, не завжди, до речі, чесним шляхом. Щоправда, іноді бізнесмени не вписуються у ці рамки та працюють чесно.
Євген ОМЕЛЯНЕНКО, 20 років:
2. Я так не вважаю. Зараз я отримую освіту, яка, як я думаю, згодом допоможе мені реалізувати свій потенціал як у бізнесі, так і в політиці.
3. Передусім порядність, бажання служити народу, патріотизм. Але без почуття команди, вміння керувати і швидко приймати рішення політика не вийде.
4. Ті ж, що й у політиках. Тобто я вважаю, що політик — це вища стадія розвитку людської особистості, а їй передує робота у бізнесі.
6. Тільки тут. Однозначно!
7. За великим рахунком, увесь новообраний парламент представляє мої інтереси як громадянина країни.
Наталя ОНИЩЕНКО, 20 років:
2. Ні. У 20 років ще не пізно почати займатися бізнесом та встигнути показати — на що ти здатен.
3. У політиках я ціню чесність та впевненість у собі. А також вірність принципам і позиції, коли «давлять». Я би сама хотіла володіти цими якостями.
5. У наш час цілі і тих, і других єдині — гроші. Хоч повинно бути не так. Політики повинні створювати краще життя для народу, який їх обирав, поліпшувати його економічне, соціальне і культурне становище.
8. На кожну людину впливає громадськість, але свій вибір я зробила сама.
Юлія ЛАПУЗІНА, 20 років:
2. Ні, не вважаю. На мою думку, спочатку треба отримати якусь освіту. Бажано вищу.
5. Думаю, що так. Без політики не було б бізнесу, або точніше, бізнес був би незаконним.
6. В Україні. Якщо людина розумна, інтелектуальна, товариська, то їй байдуже, де займатися бізнесом чи політикою. Саме ми повинні підіймати економіку і політику в нашій країні, а не виїжджати для цього за кордон.
8. Усе одразу. Але я сама вирішую, що мені вибирати, де брати участь і чим займатися.
Олена ЧИРУК, 20 років:
2. Я ще молода і все встигну.
6. За кордоном. Там легше починати бізнес та більше виправдовуються затрачені кошти.
Наталя БАБИЦЬКА, 19 років:
1. Я хочу працювати на паперовому підприємстві — це і є мій вибір. І в майбутньому моє життя, вважаю, буде пов'язане з папером.
3. Головні якості — чесність і порядність. Обов'язкова також відповідальність за свої слова і дії. Я би хотіла володіти такими якостями.
4. Ті ж, що й політики. Якщо політики і бізнесмени володітимуть такими хорошими якостями, то я думаю, що Україна не стоятиме на місці.
6. Звичайно, в Україні. Це моя країна — й інших мені не треба.
Тетяна БАРАНЧУК, 20 років:
4. У бізнесменах я ціню такі якості, як боротьба за свою справу. Незважаючи на чужі інтереси, вони досягають своєї мети, йдучи «по трупах».
8. Ніхто. Я дотримуюся тільки своїх поглядів, але іноді прислухаюся до порад батьків. Особливо це відбилося на моєму рішенні під час цих виборів.
Світлана КОНОВАЛ, 20 років:
3. Чесність (якої немає в жодному із сучасних політиків).
4. Бізнесмени повинні підіймати економіку нашої країни, вкладати свої кошти в її розвиток.
6. Бізнесом і політикою в кожній країні повинні займатися її громадяни.
Андрій КОСТЮК, 19 років:
1. Бізнес. Хочу заробити багато грошей. У політиці їх можна тільки вкрасти.
3. Розум, чесність, швидка реакція у різних ситуаціях.
5. У обох — гроші. Різниця тільки в тому, що бізнесмени працюють на себе, а політики вимушені (! — Ред. ) працювати ще й на країну.
Андрій СЕРГАЧОВ, 19 років:
1. Щоб піти в бізнес, треба мати початковий капітал і людей, які тебе «просунуть». Щоб йти у політику, треба обзавестися впливовими друзями, які вже мають досвід роботи, і вже з ними рухатися далі.
2. Кожна людина має право займатися тим, що їй подобається. І цими двома галузями людської діяльності займатися ніколи не пізно.
3. Одна з найкращих якостей, якою я хотів би володіти, — це вміння деяких політиків дотримувати всі свої обіцянки.
4. Обачність, передбачення складних ситуацій — і вихід із них з найбільшою вигодою для себе.
Дмитро СЛЕСЬ, 21 рік:
1. Я віддав би перевагу бізнесу. У ньому все залежить тільки від тебе, і ти сам все контролюєш.
2. Ні бізнесом, ні політикою займатися ніколи не пізно. Але я думаю, що політика — це наступний етап після бізнесу.
3. У політиках я ціню їхню хитрість і дотепність. На цих якостях можна добре «заробити».
