На кожного жителя України припадає якийсь архівний документ — такі данні приводить Державний комітет архівів України. Якщо бути точнішими, їхня кількість дорівнює населенню держави кількарічної давнини — 52 млн. екземплярів, що серед них не тільки друковані матеріали, а й записи, грамплатівки тощо. Специфіка галузі полягає в її накопичувальному характері, але за останні 10 років, як не важко здогадатися, умови зберігання не поліпшилися. Жодного нового приміщення не було здано в експлуатацію. А як свідчать проведені зі шкільною сумлінністю прорахунки комітету, довжина полиць сховищ така, як від Києва до Ужгорода (цікаво, це по прямій чи з врахуванням рельєфу Карпатських гір?). І впродовж усього цього неблизького шляху на них лежить 30-сантиметровий шар документів, які щотриста метрів охороняє архівіст... Усе це було темою прес-конференції «Збереження історичних та культурних пам’яток українського народу» проведеною спільно Міністерством культури та мистецтв і Державним комітетом архівів України.
Основний акцент, звичайно, було зроблено на фінансуванні галузі. Справедливе обурення архівістів та хранителів пам’яток можна зрозуміти — у період з 1996 по 2002 рік фінансове забезпечення здійснювалось на рівні 0,3 — 0,5% валового внутрішнього продукту. За загальноприйнятими нормами воно має відповідати 8%. А, наприклад, на реставрацію та ремонтні роботи на цей рік ще зовсім нічого немає. Культурна спадщина, що потребує належного догляду, не чекає чиновницької волі і помаленьку руйнується. Так, комісією ЮНЕСКО щороку визначаються найбільш аварійні об’єкти. Серед останніх відзначених: церква Спаса на Берестові (Києво-Печерська Лавра) та Херсонес Таврійський. Їх стан, як пам’яток загальнолюдського культурного спадку, вже привернув увагу міжнародних інституцій. Чи допоможе це конкретно їм і галузі загалом?
Факти недофінансувань призводять не тільки до руйнування, а інколи й знищення окремих пам’яток, актів вандалізму та відключень сигналізації, що уможливлює звичайні крадіжки, але й певним чином зумовлюють відвідуваність. За даними приведеними на конференції, кількість відвідування музеїв по Україні в 5 разів нижча, ніж середня європейська. Хоча до цього напевне також додається загальна апатія та елементарна нецікавість щодо своєї історії, яку повинна виробити держава, в чиїй власності перебувають пам’ятки.
На сьогодні в Україні налічується більше 140 тис. пам’яток (близько 70-ти тисяч — археології, біля 55-ти тисяч — історії, 15 тисяч — архітектури та містобудування, 7 тисяч — монументального мистецтва) та 60 заповідників, iз яких 13 мають статус національних. Борг Мінкульту перед підрядниками за ремонтно-реставраційні роботи у 2001 році складає понад 526 тисяч гривень.
