Галина Сапегіна, вчителька середньої школи № 19 Житомира:
— Настрій перед початком навчального року препаскудний, бо ціле літо
просиділа без відпускних: зарплату нам давали невеликими частками і тільки
днями виплатили за липень, а тому не змогла кудись поїхати відпочити. І
про який престиж професії можна говорити, якщо я не маю за що пристойно
одягнутися, зробити зачіску, купити книжку або дозволити собі відвідини
театру або концерту. Зарплата в нас трохи більша, ніж у жеківських двірників.
Видно, нашій державі не потрібні ні вчителі, ні грамотне покоління.
Володимир Борисов, учитель української мови та літератури із села
Новокостянтинів Летичівського району Хмельницької області:
— Першого вересня підемо до школи. Але не знаю, чи будуть уроки. Достеменно
знаю тільки одне: це вже далеко не те перше вересня, що колись було. Наші
вихователі підростаючого покоління опинилися в жебрацькому становищі. Кому
за рік, кому за десять чи вісім місяців зарплату винні. В багатьох учителів
і свої діти, то не мають за що їх до школи по-людськи зібрати. Де ті часи,
коли у всьому новому щасливі та веселі діти йшли на перший урок? Сільські
вчителі, аби якось вижити, закопалися в свої городи, худобу утримують.
Хіба це нормально, що він чи вона на уроках думає-гадає про картоплю, яку
треба копати, про корову, яку треба доїти, про свиню, яку болячка вхопила?
На книжку чи фахове видання грошей та й часу немає. То й не запитуйте про
са-мо-вдос-ко-налення. Як утрачаєш самоповагу, то годі чекати поваги від
когось. Відбувається велике скорочення в школах. Оці так звані класи-комплекти...
Хто їх вигадав? Є комплект, то немає місця для вчителя. Другий і третій
класи — на одного педагога і в одних стінах. Як я вступив до педвузу, то
мої батьки пишалися: «Учителем буде!» Я і сам тоді пишався, що я вчитель,
сівач розумного, доброго та вічного. А нині радію, що мої діти на педагогів
не вчаться. Підупав престиж учителя... Вже всі шанують успішних підприємців.
А до вчителя, як колись до невдахи-інженера, із співчуттям...
Олександр Налепа, вчитель історії Луцької середньої школи № 25:
— Навчальний рік у нас розпочнеться як завжди. У педколективі страйкових
настроїв немає, тому що цього року зарплата виплачується краще, ніж минулого.
Для прикладу, торік були затримки на 4-5 місяців, а тепер ось днями маємо
одержати за липень. Загалом же скорочення асигнувань на освіту і, відповідно,
збільшення наповненості класів, я певен, матиме дуже негативний ефект у
майбутньому. Престиж професії падає. І це через «старання» держави. Цю
політику я назвав би освітянським геноцидом. Її цілком імовірний результат
— повний розвал системи освіти. А з другого боку... Скажімо, конкурс на
історичний факультет Волинського держуніверситету і торік був високий,
і цього року також. Діти хочуть учитися, незважаючи ні на що...
