Лариса НОВИК, заступник уповноваженого з питань підтримки підприємництва по м. Києву:
— Під виглядом боротьби з несанкціонованою торгівлею у Києві пригноблюють і легальних торговців. З метро і переходів прибрали всіх. Тим часом в підземних приміщеннях поступово з’являються нові кафе і кіоски, тобто на місце одних підприємців тут же саджають інших. Ми ставимо питання інакше: підприємців можна і треба залучати до участі в реконструкції своїх робочих місць, де це можливо. Це, звичайно, неподобство, коли в переходах з рук торгують м’ясними продуктами, в тому числі, і вареною ковбасою. Цього не можна допускати. Але зараз вже ні газети не купиш, ні квітів. Ми вважаємо, що в цьому питанні не можна всіх ставити під одну мітлу. І тому пропонуємо, враховуючи надзвичайну гостроту проблеми, що склалася навколо упорядкування тимчасових торгових майданчиків і торгових точок в підземних переходах, і в зв’язку з невиконанням рішень міської влади, що приймалися раніше з цього питання, провести інвентаризацію робочих місць в метро і підземних переходах, розробити програму поступової заміни існуючих там малих архітектурних форм торгового призначення, в якій, зокрема, передбачити кредитування на ці цілі з фонду підтримки підприємців при Київському міському голові. На жаль, остання пропозиція поки не зустрічає у відповідних владних структурах необхідної підтримки. Гроші з названого фонду йдуть переважно великим підприємствам...
Наталія КОЖЕВІНА, генеральний директор Асоціації сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні «Єднання»:
— Я вважаю, що цей вид підприємництва треба належно організувати, щоб люди могли працювати. Як споживач скажу так: затримуючись допізна на роботі, я по дорозі додому можу хоч би дещо купити ввечері в метро, тобто мені це зручно. Інша справа, що це, безумовно, треба упорядкувати, і давати дозвіл на торгівлю тільки там, де є вільне місце. Звісно, погано, якщо створюється товкотнеча, погано також і те, що це явище часом набуває цілком незрозумілих форм. Якщо з торговцями укладаються договори оренди, то вони повинні бути довгостроковi, щоб дати людям можливість відпрацювати вкладені кошти. Господарів над ними багато, а захистити людей нікому.
Сергій МОСКВИН, народний депутат, голова підкомітету з питань господарського законодавства Верховної Ради:
— Я цих людей по-людськи розумію. З естетичної точки зору вони дещо псують вигляд наших міст. Але разом з тим створюють зручності для покупців, які по дорозі додому можуть придбати якийсь товар. Дехто з них, напевно, займається нелегальною торгівлею. Але багатьом людям це допомагає якось зводити кінці з кінцями. Був період, коли на таку торгівлю можна було не звертати уваги, а зараз її треба все ж поступово брати в певні рамки — треба цивілізовано торгувати, тим більше, що ціни в таких торговців стали такі ж, як у магазинах, а подекуди навіть і вищі. І проте я б не проводив зараз жорстких заходів заборонного характеру, а віддав би перевагу запобіжним засобам. Якщо хочете торгувати, то треба мати і відповідні ліцензії, і належне робоче місце, що вписується в інтер’єр станції чи переходу. Але на жорсткі заходи, по-моєму, не варто йти. Треба поступово облагороджувати торгівлю.
Віктор МИРОНЕНКО, народний депутат (фракція Компартії):
— Я нормально ставлюся до цих людей. Якщо там, де вони працюють, буде чисто, якщо вони не порушують порядку, то навіть і добре. Я вважаю, що позбуватися їх не варто — це погано, і не дасть нічого, крім прикрощів. Ті, хто таким чином мав можливість придбати хоч якісь кошти для існування, позбавляться цієї можливості, а ті, хто у них щось купував, також будуть у програші. Постраждає від цього і бюджет міста. Продають-то дріб’язок, і за місце на ринку такий продавець заплатити не в змозі. Якщо стежити за чистотою, то в такій торгівлі немає нічого поганого. Людям подобається, коли можна, нікуди не завертаючи, купити сигарети або навіть продукти харчування. А бабуся, яка привезла з сусіднього з містом села пучок морквин, на ринок не піде.
