Нещодавно в Київській спеціалізованій школі-інтернаті №15, де вчаться діти хворі на церебральний параліч, відбулася важлива подія — відкриття сенсорної кімнати, приміщення зі спеціальним обладнанням для реабілітації дітей з фізичними вадами та розумовою відсталістю. Тут уже запрацювали мерехтливі світлові трубки, є сухий басейн із прозорими кульками, водяні та віброзвукові ліжка, проектори, які відображають на стінах зоряне небо, спеціальна музика та пристрої для ароматерапії...
Сенсорну кімнату допомогла облаштувати компанія «Київстар» у рамках благодійної програми «Для людей, для країни!», адже самостійно виділити 35 тисяч гривень навчальному закладу було не по кишені. Незабаром такі ж приміщення відкриються ще у п’яти спеціалізованих школах України (у Львівській, Донецькій, Запорізькій, Хмельницькій областях та Криму). За словами керівника департаменту з корпоративних зв’язків «Київстар» Жанни Ревнової, щорічно в них зможуть проходити реабілітацію 1 200 дітей із ДЦП.
Оскільки кімната невелика за розміром, тому одночасно у ній зможе перебувати шість-десять дітей. Не виключено, що психологи чи соціальні педагоги будуть проводити й індивідуальні заняття. Але час, який дозволяється провести тут, для всіх однаковий — максимум 30—40 хвилин. Як пояснила психолог школи-інтернату Галина Єгорова, цього цілком достатньо, щоб дитина відпочила та розслабилася.
— Це ліжко дуже зручне, на ньому можна як сидіти, так і лежати, — показує Єгорова на м’яке, гумове ліжко, в якому лежить учень школи №15 семирічний Роман. — Як тільки дитина лягає, ліжко миттєво набуває форму тіла дитини, і вона опиняється ніби в обіймах мами. Весь час, який дитина знаходиться у ньому, відбувається легкий масаж. Він розслаблює м’язи, щоб дитина могла повністю відпочити. Лежачи у ліжку, одночасно можна тримати у руках світловий стимулятор — тоненькі гнучкі палички, які миготять різними кольорами. Коли діти дивляться на них і перебирають руками, у них тренується увага й моторика пальців.
Так, для вихованця інтернату Роми таке ліжко — те що треба (хлопчик дуже швидко втомлюється і йому важко висидіти цілий день на уроках, тому перебуваючи у ньому він повністю відновлюватиме свої сили), а для гіперактивного Руслана психолог рекомендує перебування у басейні з гелевими кульками, де він може попідкидати кульки вгору ногами чи руками, пострибати або полежати.
— На уроках Русланчикові доводиться постійно стримувати свої емоції, тому потрапивши у цей басейн, він може робити будь-що. На перший погляд здається, що дитина бешкетує, але в цей час вона лікується: по-перше — позбавляється тих емоцій, які стримувала протягом дня, по-друге, знаходячись у басейні, тіло доторкається до прозорих кульок і отримує чудовий точковий масаж.
Є в сенсорній кімнаті й крісло-трансформер, яке можна легко складати у формі кубика та розбирати багато разів. За словами пані Галини, для дітей із вадами опорно-рухової системи такі вправи дуже корисні. Так само, як і гра із сенсорним панно: квадратним килимком, до якого прикріплені ѓудзики, квіти, листочки та інші деталі різного розміру. Коли діти виконують завдання вчителя — зняти їх і прикріпити на те ж саме місце — у них тренується пам’ять та увага. Для тренування уваги також призначені світлові стимулятори: зоряне небо на стіні та плазмова кулька (прозора, а коли до неї торкнутися пальцями, всередині з’являються червоні промені). Як пояснила психолог, у дітей з ДЦП процеси збудження та гальмування не збалансовані, а стимули можуть утримувати увагу дитини на одному предметі протягом тривалого часу, що дає великий плюс для розвитку хворих.
Розвивати координацію рухів та вестибулярний апарат призначена сенсорна доріжка: вузький килимок, до якого пришиті круглі подушечки. Якщо на них наступати, вони прогинаються, і щоб встояти, дитині треба добре тримати рівновагу, наприклад, розставляючи руки в сторони.
— Сенсорна кімната також дає можливість привести у норму та покращити розумові здібності дітей і їхню психіку, діти вчаться сприймати та відчувати світ зором, слухом, дотиком одночасно, — зазначив директор Київської школи-інтернату №15 Леонід Торба. — На жаль, кількість дітей із вадами опорно-рухового апарату в світі та Україні постійно зростає. За даними МОЗу, 20% дітей з інвалідністю — це діти з ДЦП. Як свідчить світова статистика, кожна друга-третя дитина на тисячу осіб має цю хворобу. Існує понад 100 її форм, найчастіше це ушкодження та травми частини головного і спинного мозку. Природа захворювання досі не розгадана науковцями, але наше завдання — підтримати дітей у навчанні, адаптації та інтеграції в суспільство.
Наразі в школі навчається близько сотні дітей. Як запевнив директор школи-інтернату, окрім них тут будуть займатися діти з вадами опорно-рухової системи, які виховуються в дитсадках столиці.
