Бої на сході тривають уже третій місяць, а військових досі не можуть забезпечити найнеобхіднішим. У окремих батальйонах не вистачає бронежилетів та касок, є й такі, де досі не підвозять продукти та воду, а у найближчих шпиталях у дефіциті основні медичні препарати. Українських військових регулярно відвідують волонтери, які й намагаються підвезти усе необхідне. Начальник фармацевтичної служби Штабу Національного Спротиву Наталія Шолойко розповідає, що медикаменти на передовій є, але не усі.
— На передовій не вистачає медикаментів, які не пов’язані безпосередньо з пораненнями. Це антигістамінні препарати, ліки від нежитю, захворювання горла. Хлопці перебувають у сирих умовах, і застуду ще ніхто не відміняв. У наших списках, які вивішені на сайті, якраз багато таких препаратів. Міністерство оборони теж збирається їх закуповувати, оголосило тендер, але ми, волонтери, швидше реагуємо на потреби. Перших поранених доправляють до лікарні при місті Ізюм. У цій лікарні, за словами головного лікаря, вже вичерпали можливості річного фінансування. Ізюмська лікарня перебуває на повному забезпеченні волонтерської служби. Державні кошти витрачаються лише на зарплату лікарям», — говорить Шолойко.
Робота волонтерів ускладнюється тим, що деякі препарати за законом може виділяти лише держава, розповідає представник благодійної організації «Міжнародна асоціація підтримки України» Ольга Чуйко.
«Є проблема зі знеболювальним. Ми не можемо їх видавати, бо вони містять наркотичні речовини. Людям видають їх лише у лікарні, але для цього треба бійців туди доправити. До найближчих лікарень їхати годину-півтори. Коли боєць поранений, йому важко витримати таку дорогу», — пояснює вона.
Інша проблема — аптечки, які мають бути у кожного бійця. «У нас є власні аптечки, які затверджені Міністерством оборони, — говорить Наталія Шолойко. — Вони не гірші, ніж аптечки НАТО, і містять той же перелік препаратів. Але сьогодні ми маємо смішні проблеми. До прикладу, для індивідуальних перев’язочних пакетів вату та бинти робить Україна, але шиють їх у Росії, і ми змушені їх купувати. Зараз пішов перерозподіл і з’явився завод, який шиє їх в Україні. Інше питання — кровоспинні препарати. Сьогодні у нас, крім гемостатичних губок нічого немає. Є зареєстрований російський препарат на основі наших каолінів, який ми з волонтерами закупили. Можна розмістити таке ж виробництво і в Україні, необхідна лише політична воля».
Серед проблем медичного забезпечення Наталія Шолойко також називає відсутність координації всередині медичної системи.
«Немає координації сил між госпіталями і лікарнями. До прикладу, не можливо передати медикаменти з одного госпіталю в інший. Система вимагає оголошення тендеру на закупівлю, який може тривати кілька тижнів. Препарат же необхідний сьогодні. Також неможливо поранених військовослужбовців розмістити у не військових клініках. У Києві потужна наукова база, чому ми не можемо лікувати військових тут?»
Координатор медичної служби Штабу Національного Спротиву Іван Звягін стверджує, що після візиту Президента Петра Порошенка на схід у медичному забезпеченні помітні суттєві зрушення:
«Востаннє в штабі ми бачили дві нові машини швидкої допомоги, мобільні госпіталі. Вперше за довгий час у зоні АТО з’явилися медикаменти у достатній кількості. Ситуація поліпшується, але не впевнений, що так продовжуватиметься й надалі», — розповідає Звягін.
Часто влада сама не хоче визнавати помилок. Інформація про нестачу медикаментів не розголошується, що ускладнює можливість допомоги військовим з боку мирних жителів.
«Наша влада часто каже неправду про забезпечення армії, — скаржиться Ольга Чуйко. — Говорять, що є ліки, але насправді їх немає, говорять, що забезпечують харчами, але годують військових прості люди. Ми проїжджали різними батальйонами, я всюди намагалася скуштувати їжу. Скажу відверто, годують смачно, але там, де допомагають харчами жителі найближчих поселень. Сухпайки наші військові їсти не хочуть, але є блокпости, де і сухпайки підвозять раз на тиждень».
