Дмитро Головенко — відомий на Волині менеджер книговидавництва і книжкової торгівлі. Саме йому свого часу належала ідея форуму «Книги Великої Волині», своєрідного аналога (звісно, у зменшеному варіанті) знаменитого Форуму книговидавців у Львові. На Форумі у Львові Дмитро Адамович буває не тільки з продукцією видавництва «Ключі», а й заради того, щоб відвідати найцікавіші презентації, придбати для своєї книгарні більше цікавої літератури. Тому він був у перших, як кажуть, рядах на презентації книги «Дня» — «Сестра моя, Софія...».
Дмитро ГОЛОВЕНКО, директор видавництва «Ключі», Луцьк:
— Я завжди буваю на презентації фотовиставок та книжкових новинок газети «День», бо сьогодні книжковий магазин без видань «Дня» неможливо уявити. Книги «Дня» є у нашому магазині «Книгарня на Волі», їх читають. Ми перші у Луцьку, та, мабуть, і єдині маємо таку форму здобуття покупців як... читання ними книг. Ми даємо книги читати додому, за символічну плату, і навіть не вимагаємо дотримуватися певних часових рамок. Головне — не продати, а здобути читача. А вже тоді він і книги буде купувати. За роки такого експерименту не пропала жодна книга, не була попсована. Більше того, людина ж хоче ділитися враженням від прочитаного, тому дає читати сусідові, братові, колезі... А книги «Дня» якраз і потребують такого поширення серед людей, бо примушують мислити, по-іншому дивитися на нашу історію і своє місце в ній.
Але книга про Болгарію мене, котрий прочитав усі книги «Дня», дуже вразила тим, що ця країна —така близька нам географічно, історично, у нас одна віра, і ми прекрасно розуміємо одине одного — але чомусь Болгарія досі була і є на околиці нашого інтересу, інтересу насамперед дипломатів, політиків. А вона може бути нашим вчителем у розбудові держави. Мені сподобалися слова, почуті під час презентації книги у Львові, я собі їх записав: «Ця книга має стати підручником не лише для студентів, науковців чи школярів, а й для дипломатів. Адже саме з Болгарією ми ніколи не мали негативного досвіду — нас не роз’єднують ані дискусії навколо кордонів, ані міжнаціональні конфлікти. Ми маємо цим скористатися».
Ще одне ноу-хау нашого магазину — це книги з автографами. Є чимало людей, які хочуть придбати саме такі книги. Тому на книзі «Сестра моя, Софія...» ми маємо автограф головного редактора «Дня» Лариси Івшиної. Наразі цей екземпляр не продаємо, його читають. Як видавець і книгопродавець, я дуже захоплений тим, що робить Лариса Івшина, робить у газеті, у видавничій діяльності, формуючи Українця. Тепер головне — щоб книга «Сестра моя, Софія...» була прочитана, а це буде, коли її більше популяризувати. Як кожну, власне, книгу. Тому чекаємо на презентацію книги в Луцьку.
