Шановна редакціє!
Вдячний вам за публікацію моєї репліки з приводу дерусифікації й прошу вибачити за підозру у публікації несправжніх читацьких листів.
Багато подій і публікацій у ЗМІ викликають бажання сказати своє слово. Приємно, що пересічний громадянин іноді має можливість опублікуватися. Так поступово ми, сподіваюся, доростемо до громадянського суспільства. Можливо, газети й стануть духовними центрами, зернами кристалізації громадськості заради об’єднання думок та ініціатив і протистояння зарозумілому чиновництву. Взяти хоча б скоєну без ради з киянами наругу над обжитою і улюбленою площею перед Поштамтом.
Ви запрошували висловитися з приводу особистої думки студента В. Флінта «Загинули заради... ненароджених» («День», №87).
Просто дивуєшся, до яких дивних вивертів доводить антиросійська позиція. Адже значення 9 травня не тільки в Перемозі Росії над Німеччиною. Це ж перемога прогресивної частини людства над фашизмом. І що? Для сьогоднішньої і майбутньої України це не є подією, що заслуговує на повагу? Чому ж навчають в Академії держуправління, якщо у свідомості її студентів замість історизму присутні комуно- і русофобія?
Поборники роз’єднання і протиставлення історії України та Росії ставлять українців як націю в абсолютно безглузде становище, що викликає співчуття, а не повагу. Що це за народ такий безхребетний, який практично покірно терпів багатовікове поневолення і наругу? Крихітні Македонія, Чорногорія, Чечня не терпіли, боролися за свою самобутність. Та й багато інших народів.
Адже наші козаки воювали пліч-о-пліч із російськими солдатами і гарцювали вулицями Парижа в складі російської армії. У них була спільна слава. Слава Росії була і славою України. Мабуть, більшість нації відчувала свою приналежність до величезної та великої країни і не вiдчувала особливих незручностей.
Хто не хоче, нехай не вважає 9 Травня святом. Але для будь-якої нормальної людини цей день завжди буде днем торжества світла над темрявою. І для ветеранів війни, і для будь-якої людини, що пережила її, спроби поставити під сумнів значущість Перемоги 45-го року не можуть сприйматися інакше як абсурдні.
З повагою
