Окрім «разової допомоги» на вступ (від 30 до 150 гривень), не минає й тижня, щоб «навчальний заклад» в особі вихователя-педагога не попросив — наполегливо або м’яко — додаткового внеску. Для дитсадка — це поповнення списку з необхідних гігієнічних засобів (туалетний папір, серветки, мило, освіжувач повітря, пральний порошок) і художніх посібників (альбоми, фломастери, фарби, пластилін, кольоровий папір). Нерідко два цих ряди несподівано перетинаються: діти творять на серветках і туалетному папері, отримуючи «нормальний» тільки для виставкового варіанту, або прикраси... туалетної кімнати.
Для молодшої школи список цей ідентичний, а для старшої — доповнюється цифрою внеску до «директорського фонду», на ремонт даху або спортзалу, на охорону та «озеленення». Причому простежити за перетворенням грошей у «обсяг виконаних робіт» у батьків немає можливості. Тим паче, що дуже навіть нечасто практикується суворість щодо учнів, чиї батьки посміли спитати про це.
Треба відзначити, що співробітники шкіл не дуже охоче відповідають на запитання про таку практику, оскільки крім регулярних доплат (зокрема, й на спецкурси) в школах стягуються несподівані одноразові суми — на віники та штори, наприклад. Отож точна цифра поборів значною мірою залежить від діловитості директора та елітності учнів, які й виробляють «коефіцієнт свідомості» батьків.
Так, наприклад, у спеціалізованій мовній школі №19 (Поділ) щомісячний внесок становить 20 гривень, окрім «ремонтних». По 7 гривень щомісяця здають учні ліцею «Наукова зміна» (Харківський масив). По 5 гривень приносять школярі в гімназію №56, крім одноразових внесків «на різне». Ліцей №100 на початку навчального року зібрав на ремонт по 50 гривень, зате старшокласників звільнено тепер від усіх виплат, окрім спецкурсів із підготовки до вузів. «На харчування» теж доплачується окремо — від 20 до 100 гривень на місяць, залежно від якості закуповуваних продуктів та підготовки кухарів.
Що ще «безкоштовного» залишилося в нашій освіті? Підручники, посібники та додаткова література не забезпечуються школами. Залишається — оплата роботи педагогів. Вже існують у деяких школах «батьківські каси»: для допомоги вчителеві — в молодших класах 5 гривень і класному керівникові в старших — від 10 до 20. Плюс прізвища тих вчителів, котрі, як правило, передаються «з вуст у вуста», які вимагають додаткової «винагороди» і за поточні, і, тим паче, за екзаменаційні оцінки. Про подарунки тактовно мовчать усі, хоча підношення робити треба регулярно. Тому до повністю платної школи залишилося зробити один крок — легалізувати існуюче становище.
Поцікавившись думкою працівників Міністерства освіти, ми почули: «Сьогодні на директорів школи покладено відповідальність за всю «систему виживання» системи освіти. І батьківські внески розуміють як елемент самоврядування школи. У принципі, батьківські збори класу або школи загалом можуть відмовитися від додаткових внесків, але це може й спричинити зниження рівня життя дітей у школі. Ці гроші — не здирство, вони не йдуть до кишені директорові, вони стають частиною шкільного життя. Батьки є так би мовити спонсорами школи для організації нормального навчання. Багатьом школам давно не платять, і всі претензії щодо ненормованих внесків мають бути звернені до Кабінету Міністрів, до уряду».
Абсолютно очевидно: поки що держава неспроможна забезпечити нормальне функціонування шкіл, від розв’язання цих проблем батькам нема куди подітися. І, можливо, об’єднавшись у батьківські комітети для безпосередньої участі в розподілі своїх кровних на реальні потреби власних чад, можна втримати ситуацію під контролем.
№194 10.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
