Присвячується телепрограмам «Вікна», «Заборонена зона», «Дівочі сльози», «Тягар грошей», «Велике прання»
З’являється ведучий із демонічною зовнішністю. Зачесане назад темне волосся, невеликі залисини, чорні окуляри сягають рота. Губи — тонкі та безжалісні. Все в нього демонічне, навіть залисини. Голос мудро-замогильний. Бракує лишень випарів сірки.
Перед шістьма рядами публіки — пара диванів. Демонічний ведучий сідає на бильце дивана, демонструючи свою розкутість. Після зловісного музичного вступу він починає мовити:
«Одного разу посадив Дід Ріпку, а витягнути не зміг. Вже досить дивна ситуація, чи не так? Як це не зміг витягнути? Ну та нехай собі, чого лишень не буває. Але ж міг все ж таки сам піднатужитися, таж ні — він до цієї справи втягнув не лише свою Бабку, але навіть Внучку. Внучка допомагала Дідові витягувати! Сьогодні в нас у студії — цей «кремезний» дідуган. Привітаймо ж його оплесками!»
На сцену виходить немолодий чоловік у джинсах, кедах, светрі, з великою бородою, неначе у Льва Толстого.
Ведучий: «Розкажіть свою історію, чому ви так глибоко посадили Ріпку».
Дід: «У мене створилося враження, що Ріпка став зраджувати мене з моєю дружиною, з якою ми в гармонії та злагоді прожили 40 років».
Ведучий: «І всі ці 40 років ви жили добре?»
Дід: «Не просто добре, а чудово. І лише через кілька десятиріч вирішили всиновити Ріпку. Але одного разу я прийшов додому й зрозумів: Ріпка втік із дружиною!»
Ведучий: «Сьогодні у нас в гостях — Бабка. Може, вона відхилить завісу таємничості щодо цього всього?»
Входить Бабка: немолода маленька жіночка з великим декольте. Зала її зустрічає, як Елізабет Тейлор.
Бабка: «Та як у тебе, старий (непристойне слово) язик повертається казати, що я спала з Ріпкою, коли насправді Ріпка — це мій син?!»
Дід здивовано: «Ми разом 40 років! І дітей, окрім дочки, у нас не було!»
Бабка: «Я не хотіла тобі говорити, але у віці 11 років мене згвалтував у нашому колгоспі агроном- мічурінець. Від нього народився ще той фрукт, тобто овоч — Ріпка. Багато років я не хотіла тебе засмучувати наявністю в мене сина. Але оскільки в нас своїх дітей не було, окрім дочки — матері Внучки, зробила вигляд, що ми його всиновили, як сторонню людину. Але пізніше Дід почав погрожувати Ріпці!
Ведучий: «Яким чином?»
Бабка: «Я, — казав, — тебе зарию. І одного разу це сталося! Та так глибоко закопав, стерво, що довелося кликати на допомогу всіх домашніх тварин. Але пішла я з Ріпкою навіть не через це. А через те, що ти, стара мавпо ( дивиться на Діда), зраджував мені із Внучкою».
Ведучий: «Завдяки щасливому випадкові сьогодні до нас у студію прийшла Внучка».
Під ще більш інтенсивні овації заходить дівчина з плеєром, у навушниках і жує жувальну гумку.
Ведучий: «Що ви про все це думаєте?»
Внучка: «Що всі вони виродки й нікчеми!»
У залі хвилин так зо 15 триває бійка.
Два охоронці нікого не розтягують, весь час зиркають на годинники та Ведучого. Чекають на сигнал! Нарешті Ведучий киває, охоронці активно втручаються в бійку і відключають усіх її учасників.
Ведучий: «Доки члени родини отямляться, ми можемо поговорити із залою про ці «високі» стосунки»
У залі встає старезна бабця: «Мені б такого діда — я б горя-лишенька не знала. Його бабка — просто вар’ятка!»
Підводиться маленький хлопчик: «Особисто мені більше за всіх у цій історії подобається Внучка. Особливо її груди. І лишень після них уже плеєр».
Внучка отямлюється й підморгує хлопчикові, вони починають цілуватися. Охоронці дивляться на Ведучого, глядачі — на фривольну пару. Тільки коли Внучка із хлопчиком роздяглися до талії, охоронці їх розтягують.
Ведучий, саркастично дивлячись на Внучку з хлопчиком: «Тепер ми знаємо думку зали... Але продовжуймо далі! Отже, Внучка... Тепер, коли їй вже нічого не заважає (решту передачі внучка залишилася роздягнутою до талії), послухаймо її думку».
Внучка: «Єдиний, хто не жив у нашій родині один із одним, це Ріпка, тому що це була рослина. Але саме тому вона мені найбільше й подобалася. Мовою ботаніки це називається «ріпофілія».
Бабка: «Замовкни, безсоромнице! Ріпка — мій син!»
Ведучий — Внучці: «А у вас, окрім Ріпки, чи був ще зв’язок іще з кимось?»
Внучка: «Також із кленом, дубом і ялівцем!»
Ведучий: «Ну, це зовсім інші історії і їх заплановано в нас на наступну серію передач. Розкажіть-но краще, чому у вас зв’язок був із Ріпкою. Ви ж твердите, що Ріпка… жіночої статі. І як тоді назвати ваш роман?»
Внучка: «Я маю розкрити вам страшну таємницю, я — гермафродит!»
Хлопчик, який цілувався з Внучкою, непритомніє.
Ведучий, дивлячись на хлопчика: «Ну, навіщо вже аж так? Хоча особисто я можу його зрозуміти!»
Внучка: «Так, ми з Ріпкою покохали одна одну. Все було класно, доки до наших стосунків не втрутилася Жучка. А Жучка — садистка! Я навіть можу показати сліди від укусів на своїй...» Внучка намагається стягнути з себе джинси.
Ведучий: «Дякуємо, ми вам віримо. Введіть Жучку».
Якийсь чолов’яга заводить бультер’єра.
Публіка, дивлячись на лютого пса, хапає дрижаки з переляку.
«Представтеся!» — говорить Ведучий.
Чолов’яга: «Я говоритиму за цю безсловесну тварину. Сам я із Товариства захисту тварин, зараз ми від цього гермафродита чули, що Жучка його покусала».
Внучка: «Сам ти — трансвестит!»
Чолов’яга з Товариства захисту тварин: «Річ у тім, що в Жучки немає зубів, її молочні зуби випали, а корінні — ще не виросли. У цьому легко пересвідчитися, відкривши її пащу. Хто хоче спробувати?»
Ніхто в залі не мав бажання перевірити його слова.
Ведучий: «Але чи є правдою те, що ця собачка безпечна, скаже нам Кішка!»
У студії з’являється Коклачов із величезною кількістю котів і ні сіло ні впало починає:
«Свою кар’єру клоуна я почав з десяти років. Спочатку я тренував слонів. Але потім зрозумів, що вони дуже багато їдять...»
Ведучий: «Не могли б ви все ж таки дотримуватися сцена... ну я хотів сказати історії родини Ріпки».
Коклачов: «Ось я й кажу, що спостерігаючи за кішками на смітникові, я зрозумів, що вони живуть там абсолютно безкоштовно. Там же ж щось перепадало й Кішці з родини Ріпки, оскільки, треба вам сказати, це родина рідкісних скупиндяг».
Починається бійка і триває хвилин зо 20.
Жучка зривається й ганяє котів студією.
Під час колотнечі приходить до тями хлопчик і диким голосом кричить: «Заткніть пельку всі!»
Народ замовкає, тварини — також.
Хлопчик підходить до Внучки, бере її за руку й говорить: «Я кохаю тебе й таку, яка ти є!»
Десять хвилин зала аплодує стоячи!
Ведучий заплакав. Але, витерши сльози, він раптом безпристрасно каже: «А ви гадаєте, що цей хлопчик такий добрий? І що він жодної дотичності до родини Ріпки не мав? Хлопче, — суворо каже ведучий, — скажи-но нам, над ким ти проводив досліди зі схрещування?»
Несподівано хлопчик червоніє.
Хлопчик (дуже тихо): «Над Мишкою»
Ведучий: «Скажи голосно, нехай чує вся країна!»
«Над Мишкою!», — повторює вже голосніше хлопчик.
«І що ж ти схрещував?» — уточнює Ведучий.
«Мишку з Ріпкою»
Ведучий: «Цей хлопчик — онук того агронома- мічурінця, який згвалтував Бабку, коли вона була дівчинкою!»
Всі незмигно дивляться на нього. Особливо — Бабка.
«І що ж у тебе вийшло? Це по-своєму унікальний дослід!» — каже Ведучий.
Хлопчик: «Унаслідок цього експерименту у мене вийшов віце-спікер Державної думи Володимир Вольфович Шириновський».
Зал чманіє геть зовсім!
Ведучий: «Абсолютно випадково віце-спікер Держдуми в нас у студії».
Зала чує крик здаля: «Всі — покидьки! Але головний покидьок — ведучий!»
Заходить Володимир Вольфович із двома вiдрами води, і жодного слова не кажучи, виливає воду на тих, хто в залі.
Починається бійка глядачів і учасників.
Охорона всіх розтягує.
Ведучий: «Надамо все ж таки слово Володимирові Вольфовичу, тим більше, що він щойно прибув із островів «Останнього героя», захопивши за звичкою в подарунок прісної води».
Шириновський: «Я вперше всю цю родину бачу, особливо хлопчика. Ясно одне — вони не винні. Винні комуністи та олігархи. А до мене в родичі ці пнуться тому, що вважають, що я — заможна людина. Але всі гроші в олігархів: Абрамовича, Березовського та Ходорковського. А в нас, щирих росіян, грошей немає! Прошу пересвідчитися!»
Шириновський витягує з кишені 10 карбованців і показує залі. «Головне — голосуйте за ЛДПР, — продовжує він. — І ви всі по всьому дістанете! А жодної Ріпки не було. Все це вигадки Ходорковського!»
Ведучий: «Ви справді вважаєте, що не було? Сьогодні у нас в студії — Ріпка!»
Студія захлинається оплесками.
До зали входить Ріпка й каже: «Всім відомо, що ріпки не ходять і не розмовляють. Я тому й дивуюся, чого всі ви дивитеся й слухаєте таку нісенітницю!?»
Ведучий «Ти що, хочеш дістати в ріпу?!»
Ріпка: «Бо вам потрібні емоції, як каже Ведучий, а нам — ГРОШІ! Навіть — рослинам! Тому я розповідаю: після схрещування мене з Мишкою нас вийшло двоє — я й Шириновський. Ми — брати! Але чомусь я відтоді весь час сиджу, доки родина не витягла, а він (показує на Володимира Вольфовича) під усіх риє».
Шириновський: «Я й тебе зараз зарию! Самозванець! Покидьок!»
Хапає Ріпку за хвостик. У бійку кидаються всі. Охоронців змітає натовп людей, тварин та рослин.
На тлі мордобою Ведучий мудро-сумовитим тоном підбиває підсумки:
«Чого нас учить історія родини Ріпки? Що треба одне до одного ставитися терпляче. Любити одне одного! І прощати маленькі дивацтва. Чи то ти Дід, Внучка чи Жучка. Дивіться з нами «Світло шпарини замка»!
Звук розбитої лампи, темрява, гавкання. У темряві голос Ведучого: «Та приберіть ви цього клятого пса, він рве зубами реквізитні штани…»
