У вересні в Україні на державному рівні відзначається День партизанської слави. Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України) і Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років, у межах спільного проекту зі збереження та пропагування історичної пам’яті українського народу, щорічно до цієї знаменної події представляють найцікавіші документи зі своїх фондів, які розкривають сторінки боротьби українських партизанів у тилу ворога.
Унікальність таких експозицій полягає в тому, що вони широко оприлюднюють документи, які фактично є єдиним джерелом з вивчення проблем партизанського руху в Україні.
Щойно у ЦДАГО України відкрилася виставка маловідомих документів і фотоматеріалів «Штаб нескорених». Вона присвячена 70-й річниці створення Українського штабу партизанського руху — керівного органу боротьби радянських партизанів проти нацистських загарбників на окупованій території України протягом 1942—1944 років.
Український штаб партизанського руху був створений постановою Державного комітету оборони СРСР від 30 травня 1942 р. для безпосереднього керівництва партизанськими загонами на території України. Начальником УШПР було затверджено заступника народного комісара внутрішніх справ УРСР Тимофія Строкача. З осені 1944 р., у зв’язку з визволенням території України, розпочалося поступове згортання діяльності Штабу. 1 січня 1945 р. УШПР було розформовано.
На виставці вперше на огляд громадськості з архівних та музейних фондів представлено унікальні документи, що відтворюють процес організації УШПР, формування системи керівництва партизанськими загонами і з’єднаннями на території України. Переважна більшість із них за радянських часів мала гриф «Цілком таємно» й була недоступною для дослідження.
Повноваження Українського штабу партизанського руху визначає проект постанови Державного комітету оборони СРСР від 26 червня 1942 р., погоджений ЦК КП(б)У та Військовою радою Південного фронту, — оперативно-бойове керівництво партизанськими формуваннями на території України. Територія ж діяльності УШПР була визначена в межах Південно-Західного та Південного фронтів, включаючи й області Західної України, Крим і Молдавську РСР.
Цікавим є інформаційне повідомлення начальника УШПР Т. Строкача заступникові народного комісара оборони СРСР маршалу Радянського Союзу Г. Жукову про результати перевірки Штабом донесень партизанських загонів щодо так званої рейкової війни на залізницях у ворожому тилу.
Особливий інтерес викликають особисті матеріали й документи з особових справ (листки з обліку кадрів, анкети, посвідчення, членські квитки, фотокартки тощо) начальника УШПР Т. Строкача, його заступників — І. Старінова, В. Соколова, В. Андрєєва, начальників відділів — В. Бондарєва, Л. Дрожжина, В. Храпка, начальника Центрального радіовузла М. Телєги та інших.
Приділено увагу й такій важливій сторінці історії партизанської війни, як практична допомога УШПР в організації партизанського руху на території Чехословаччини, Румунії, Польщі, Угорщини.
Уявлення про шляхи накопичення документів з історії партизанського руху в Україні, які є унікальним надбанням Національного архівного фонду, дають накази та розпорядження про збір і збереження архівних документів і трофейних матеріалів. Зокрема, в шифротелеграмі Т. Строкача комісарам партизанських з’єднань наказується вести детальні щоденникові записи з історії загонів, їхніх бойових операцій, політроботи, а також про людей, які відзначилися в боях супроти окупантів (серпень 1943 р.) тощо.
Саме завдячуючи таким рішенням УШПР, сьогодні ми маємо можливість доторкнутися до малознаних сторінок історії партизанських дій в Україні.
