Фахівці Інституту Горшеніна у співпраці з групою компаній Everest провели соціологічне дослідження «Штучний інтелект: український вимір». У вересні 2018 року вони опитали 1000 респондентів віком 16—65 років із усіх обласних центрів України. Окуповані території Криму, Донецької та Луганської областей до вибірки не увійшли. Донеччину та Луганщину в опитуванні представили Маріуполь і Сєверодонецьк відповідно. Похибка не перевищує 3,1%.
Більшість опитаних, майже 85%, чули термін «штучний інтелект». Трохи менше — 74,1% — так чи інакше відчували вплив штучного інтелекту на своє життя. Половина опитаних відчуває зацікавленість, чуючи інформацію про штучний інтелект, здатний самостійно мислити. Тривогу і страх такі думки викликають майже у 23% опитаних.
Поцікавилися дослідники і тим, як люди бачать позитивні й негативні наслідки розвитку штучного інтелекту. Позитивними українці вважають звільнення людей від важких та небезпечних робіт, збільшення продуктивності промислових підприємств. Дещо менше опитаних бачить перспективу подовження людського життя і запобігання хворобам, захист від стихійних лих, катастроф, війн і злочинності.
Спектр негативних наслідків дещо серйозніший: пригнічення фізичної та соціальної активності людей, концентрація влади в руках власника штучного інтелекту, найбільш песимістичні згадували про можливість встановлення диктатури штучного інтелекту і знищення людської цивілізації.
Деякі питання стосувалися «здібностей» штучного інтелекту в державному та місцевому управлінні. Українці переконані: технологічний розум із грамотними налаштуваннями здатен забезпечити чесні вибори, знизити рівень бюрократії, подолати корупцію та оптимізувати державні витрати. В окремо взятому місті штучний інтелект, на думку опитаних, міг би регулювати вуличне освітлення, дорожній рух і паркування, збір та обробку сміття, стежити за громадським порядком та екологічною ситуацією.
Безумовно, держава не може стояти осторонь розвитку таких значущих технологій. Респонденти вважають, що національна стратегія розвитку штучних технологій потрібна, а от створення спеціального бюро поки не на часі.
«Ми перебуваємо на тому етапі, коли необхідно вести дискусію про ефективне державно-приватне партнерство, яке за наявності цілісної, обдуманої концепції розвитку інновацій зможе наблизити очікуваний технологічний стрибок країни, — вважає Юрій ЧУБАТЮК, президент групи компаній Everest. — Нам потрібна національна стратегія розвитку технологій штучного інтелекту, що забезпечить поетапне «перевтілення» кожної галузі, особливо освітнього сектору, від якого прямо залежить здатність українців конкурувати на ринку технологій уже в найближчому майбутньому. І ми маємо осмислити, що процес консолідації зусиль у даному напрямку потрібно розпочинати вже зараз, долучаючи і бізнес, і представників науково-дослідного середовища, і урядовців та політиків, і громадськість».
Заступник міністра освіти і науки України Роман ГРЕБА зауважив, що в Україні діє Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018 — 2020 роки. Вона передбачає прискорений сценарій цифрового розвитку. Це означає усунення бюрократичних перешкод для цифрової економіки, заохочення бізнесу та різних індустрій до цифровізації, створення та розвиток цифрових інфраструктур, розвиток та поглиблення відповідних компетенцій громадян, стимулювання інноваційного підприємництва. Протягом найближчих років Кабмін планує розвивати найрізноманітніші цифрові інфраструктури (від телекомунікацій та кібербезпеки до відкритих даних, блокчейну та ідентифікації) й використовувати їх в освіті та наукових дослідженнях, охороні здоров’я та громадського порядку, туризмі, охороні довкілля, електронному урядуванні. Йдеться в концепції також про підтримку розвитку штучного інтелекту. Над дослідженнями в цій галузі працює, зокрема, Інститут проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України.
«Ми хочемо використовувати штучний інтелект у системах, що зараз розробляються в МОН, — зазначає Роман Греба. — Наразі ми створюємо національну електронну освітню платформу. Вона орієнтовно з наступного року збиратиме великий масив даних про успішність, відвідуваність занять, типи завдань, які учні виконують на уроках тощо. На основі цього масиву можна буде прогнозувати, що необхідно змінювати в системі відповідно до концепції Нової української школи, відстежувати, як працюють ті чи інші методи».
