Важко заперечити важливість гармонії в житті людини. Її хочеться бачити та відчувати в усьому — на наших вулицях, вдома, у внутрішньому житті: у вчинках і почуттях. Ми прагнемо до ідеалу, до щастя — а отже, до гармонії. Кожен досягає омріяного своїми способами та замислюється про своє життя завдяки різним чинникам. Але замислитися варто.
ІСТОРІЯ ОДНОГО БУДИНКУ
Львів — місто-музей просто неба. У кожного будинку в старому місті своя неповторна й багатовікова історія. На проспекті Шевченка — на розі вулиць Фредра та Герцена — є один визначний будинок. Щодня заклопотані львів’яни проходять повз нього не піднімаючи голови, й більшість, на превеликий жаль, не здогадується про його фундаментальне значення в історії Львова та розвитку сучасних математичних наук. Ще місяць тому я теж не знала нічого про минуле цієї будівлі. А розповів мені про нього, хоч як це дивно, іноземець із Угорщини — Денес Нодь, професор математики Австралійського католицького університету, президент Міжнародної асоціації міждисциплінарних досліджень симетрії, який приїжджав до нас на міжнародну конференцію, присвячену пошуку гармонії (у формах та процесах, науці, мистецтві). Схожі конференції, присвячені симетрії, щороку відбуваються у різних містах світу за участі світових вчених. А от стосовно гармонії — вперше. Саме до Львова з’їхалися митці та вчені з 14 країн п’яти континентів, щоб представити та поєднати свої думки й працю.
Професор Денес Нодь особистою місією поїздки до Львова називає можливість побачити місце, яке він, іноземець, вважає своєрідною Меккою в нашій країні. Власне, для нього тут живе гармонія. Адже саме в будинку на проспекті Шевченка, 27, була «Шотландська кав’ярня» або «Кав’ярня Шкоцька», як вона колись називалася, — місце, де в першій половині ХХ століття збиралися видатні математики, вчені зі світовим іменем. Стефан Банах, Улям Станіслав, Мазур Станіслав, Барсук Карл, Ауербах Герман, Серпінський Вацлав, Куратовський Казимир, Джон фон Нейман — вчені, які належать до львівської та шотландської шкіл математики, назва якої й пішла від назви кав’ярні.
...Цю сіру будівлю з червоними вежами Денес впізнав одразу, адже неодноразово бачив її на фотографіях, багато читав на цю тему, мріяв побачити. Зараз будинок виглядає доволі пустим, лише на першому поверсі міститься відділення банку «Універсальний». І не дивно, що я не здогадувалася про щось особливе: будівля нічим себе не видає. Важко повірити, що менш, як століття тому тут збиралися видатні вчені. Відбувалися легендарні засідання до пізньої ночі, коли за чашкою кави чи чаркою коньяку (і не одною) складали і вирішували математичні задачі. Записували умови та розв’язки просто на мармурових столиках кав’ярні хімічним олівцем, а студенти, які боялися, що до наступного дня усе зітре дбайливий офіціант, а математики забудуть формули, що придумали, тихцем переписували задачі у товстий зошит, так звану «Шотландську книгу». На цьому місці творилися ідеї, про які світ знає і якими пишається. Адже саме математики цієї школи, поляк Стефан Банах і українець Мирон Зарицький, створили теорію функціонального аналізу — невід’ємну складову, одну з найважливіших у сучасній математиці.
А тепер на будівлі нічого — жодної згадки, меморіальної таблиці. «Банк «Універсальний». Хіба не повинен тут бути музей та кав’ярня з неповторною атмосферою? «В Угорщині, — зізнається Денес Нодь, — відбувається таке ж: держава за гроші продає безцінне — свої святині, те, на чому повинна була б триматися культура країни і нації». Математик упевнений, що лише шануючи свою історію, Україна зможе досягнути гармонійного розвитку.
ГАРМОНІЯ І НЕ ТІЛЬКИ
Своє життя науковець Денес Нодь присвятив вивченню поняття симетрії у математиці. Але, як будь-якій людині, пошук гармонії і в повсякденному житті йому не байдужий. Також його цікавить гармонія як місток між наукою і мистецтвом (спільність між раціональним холодним розумом і тонкою творчою душею). Наука шукає шляхи вирішення проблеми, але часто її дослідження розсіюються, їх використовують заради прагматичних цілей. Водночас люди мистецтва нічого не знають про кроки та здобутки науковців на цьому шляху. У мистецтві ж гармонія — це своєрідний спосіб митця бачити світ. Деякі дослідники знаходять зв’язки між творчістю різних митців: наприклад, коли картину намагаються покласти на музику, щоб таким чином передати зображення нотами і через нотні зв’язки показати, що існують закономірності у побудові музичних і художніх творів.
Історія показує, що розквіту набували суспільства, в яких панували ідеї гармонії у вихованні, трактуванні понять, речей, світу, себе. Тому наше спільне завдання — відродити нашу духовну близькість. Це саме той випадок, коли «мета — ніщо, шлях — усе». У досягненні гармонії перемогою є кожне усвідомлення важливості життя у злагоді з собою. Суспільство має саме прийти до цього. Та на шляху стоїть багато перешкод: моральні хвороби, як-от нагнітання протистояння між Сходом і Заходом України у питаннях визнання героїв і означення ворогів, наболіла проблема Голодомору як геноциду. Також це хвороби будь-якого суспільства: утиски прав і свобод людини та громадянина, расизм, злочини на державному та особистому рівні. З конкретними проявами зла боротися, звісно, дуже складно, але й зі злом метафізичним — не легше.
КОЖЕН МАЄ ПОЧАТИ ІЗ СЕБЕ
Що я можу зробити як українець не глобально, а тут і зараз? Навчити дитину рідної мови і пісні, аби привити любов і шану до літератури, історії і культури; відкрити для себе призабуті звичаї і обряди; дізнатися більше про нашу історію. Що я можу зробити як людина, щоб почати цінувати кожен новий день? Допомогти комусь, усміхнутися, побажати гарного дня і гарного настрою... Просто сказати, всім відомо — але для кого це є життєвим принципом?..
Поради Конфуція щодо ідеальної держави теж дуже прості: «Спочатку наведи порядок у собі, потім у своїй сім’ї, і лише тоді — у державі». Завдання — на ціле життя. Гармонія — тонка річ, тому так важливо зрозуміти, що кожне почуття є важливою, невід’ємною складовою гармонії у душі, такою ж важливою складовою, як будь-яка людина — у світі.
