Рослину алое можна без сумнівів назвати найбільш невибагливою. Складно знайти квартиру, в якій би вона не прикрашала собою підвіконня. На землі існує понад 350 різновидів цієї багаторічної рослини. Першу згадку про те, що алое, очевидно, має лікувальну цінність, було знайдено в папірусі Еберса (Papyrus ebers), єгипетському документі, написаному близько 1550 р. до н.е. Цей документ описує дванадцять рецептів для змішування алое з іншими речовинами, що дозволяє лікувати як внутрішні хвороби, так і зовнішні ушкодження людини.
У грецькій фармакології рослину було вперше згадано Цельсієм (25 р. до н.е. — 50 р. н.е.), але його коментарі обмежувалися тільки описом алое як послаблюючих ліків. Першим на Заході, хто зробив внесок у розуміння властивостей алое, був грецький знавець трав Діоскорид (41 — 68 рр. н.е.). Цей майстер римської фармакології розвивав знання і майстерність під час своїх походів у складі армії Великої Римської імперії. Діоскорид першим дав детальний опис рослини, яку ми називаємо Алое Вера, і приписав її соку «силу скріплення, посилення сну». Він зазначив, що ця рослина «розслабляє внутрішні органи та очищає живіт». Далі він додав, що «гіркий» алое (сік) використовувався для лікування фурункулів; допомагав при лікуванні ударів (набряків); був гарними ліками при лікуванні тонзиліту, ясен, подразнень ротової порожнини; а також він лікував хвороби очей. Далі Діоскорид писав, що дрібно потовчене свіже листя може зупинити кровотечу багатьох видів ран.
У китайській літературі також є описи використання алое. Китайці помітили його цінність при лікуванні лихоманки і судом у дітей. Також вони відзначили застосовність алое для лікування хвороб шкіри. Вони розламували і кип’ятили свіже непошкоджене листя цієї рослини.
Назву Алое Вера вперше застосував Карл Лінней для опису цієї рослини в 1720 році. Наукова назва Алое Вера дана Ліннеєм, також відноситься до рослини Алое Барбадоський. Вони наділені природою чудовими лікувальними властивостями та приносять величезну користь людям.
Сотні статей і посилань, опублікованих лікарями та дилетантами, приписують алое численні достоїнства як речовині, що має цілющі властивості. Тому вона абсолютно справедливо заслуговує назви «лікарська рослина».
На сьогоднішній день все більше споживачів і вчених повертаються до більш традиційних і натуральних терапевтичних методів лікування, якими так довго нехтували. В результаті рослина Алое Вера знову привернула до себе увагу своїми чудодійними властивостями для підтримки здоров’я і довголіття. Алое Вера має в собі безліч приголомшуючих якостей. Ця життєстійка рослина може існувати в умовах, коли інші рослини в’януть і гинуть.
ДО РЕЧІ
Люди здавна займалися культивацією алое. Відомо, що єгиптяни використовували його сік при бальзамуванні. Переказ свідчить, що після того, як тіло Ісуса було знято з хреста, то Його натерли соком алое і благовонною смолою миррою. (Іоанна 19:39-40 «Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс склад зі смирни й алое, літрів близько ста. Отже вони взяли Тіло Ісуса і обвили його пеленою з пахощами…»).
Також Олександр Македонський, після того як завоював Персію та острів Сокотра, став контролювати, як на острові вирощують і збирають цінну лікарську рослину — алое.
