Сім'я завжди була, є і буде духовною і матеріальною основою людської цивілізації, перлиною кожного етно-національного суспільства, яка продукує, засвоює і трансформує в майбутні покоління найвищі гуманні, етичні цінності. До них, найперше, належать егоїстичні, оскільки вони виражають моральні принципи, якості характеру, що полягають у різносторонньому задоволенні особистісних потреб та інтересів, часто нехтуючи інтереси інших людей та суспільства. Егоїстичні цінності в закритій, завуальованій чи відвертій формі сповідує більша частина людей. Це можна пояснити тим, що егоїстичні інтереси найбільш повно наближені до сутності особистості і перебувають у постійній динаміці та суперечності в соціально-економічному просторі власного Я і суспільного довкілля.
Альтруїстичні цінності (природа їх викликає суперечки в науковому світі, серед психологів, представників релігійних конфесій та ін.), на відміну від егоїстичних характеризуються безкорисливим прагненням до діяльності на благо інших, готовністю особистості заради цього зректися власних інтересів. Власне, альтруїстичні цінності впливають на гуманістичну соціалізацію як кожної особистості, сім'ї, родини, так і всього суспільства. І, нарешті, соціально-економічні цінності як квінтесенція усього соціального, матеріального і духовного досвіду особистості відображають рівень громадських, суспільних інтересів та способів їх поведінки, що стосуються суспільного ладу, гармонізації суспільних, міжособистісних відносин
На основі різноманітних цінностей життя визначається вибір особою чи групою осіб, народом, людством оптимальних і перспективних шляхів прогресу. У цьому контексті сім'я є найвищою організаційною, соціальною, суспільною, моральною і духовною цінністю всіх відомих донині людських цивілізацій. Вона є тим щасливим вибором, яке людство зробило в процесі своєї еволюції. У нинішніх соціально-економічних і політичних умовах життєві цінності й орієнтації української родини змінюються.
З метою вивчення демографічних, соціальних та педагогічних особливостей родини, її життєвих цінностей було проведено опитування та аналіз відповідей 2001 респондента віком від 15 років у 24 областях та АР Крим... Міська родина ширше відображає гаму комунікативних, наукових і виробничих інтересів, ставлення до кількості народжуваних дітей, культурно-побутових умов та ін. Сільська ж родина є більш консервативним соціальним інститутом, який зберігає ознаки й інтереси первинних етносів, духовну культуру, мову, традиції і, нарешті, територію як Батьківщину, яку поступово передає прийдешнім поколінням.
На запитання «Для чого люди створюють сім'ю?», що є важливим для з'ясування мотивів одруження молоді, її уявлення про цінності сім'ї, наміри та ін.. 95,9% респондентів твердо стоять за створення міцної сім'ї. Причому більшість (51%) охоплених дослідженням, цю потребу вбачають у бажанні жити разом з близькою і дорогою людиною, народженні та вихованні в сім'ї дітей (74,5%), спільному веденні домашнього господарства (21,4%), що здавна в шкалі цінностей української родини займало поважне місце.
В ставленні молоді до інституту сім'ї якихось суттєвих змін не спостерігається. Молоді люди теоретично обстоюють цінність і велике духовне й соціально-економічне значення сім'ї у житті людини. На питання щодо «ідеальної» кількості дітей для сучасної сім'ї 21,0% молодих людей ратують за багатодітність, 6,0% — за сім'ю з двома дітьми і 10,7% — з однією дитиною і лише 0,9% вбачають «ідеал» сім'ї без дітей.
Показовим є те, що ідеал сім'ї як самодостатня цінність, нікого не залишає байдужим. Тих, хто не має ідеалу сім'ї, виявилось 0,9 відсотків. Ті люди, які вже скуштували батьківства і материнства, на питання «За яких умов у вашій сім'ї можуть ще з'явитися діти?» — більше дітей не бажають 59,2%, а при покращанні житлових умов — 1,5%, при збільшенні матеріального прибутку — 5,2%, при покращанні взаємостосунків у сім'ї 0,6% могли б мати дітей. Характерно, що 24,8% взагалі про дітей не ставлять перед собою питання.
В свідомості більшості населення (і не тільки сільського) існує переконання, що місто може краще забезпечити умови навчання, праці й життя людини. Мабуть, саме тому 49,5% батьків хотіли б, щоб їхні дорослі діти навчалися в місті, а 42,4% — щоб там і працювали. У 38,3% випадках життя дітей батьки пов'язують тільки з містом. У суспільства має викликати тривогу і те, що 24,8% опитаних не ставлять перед собою такого питання, тобто ніяк не планують життя дітей. До них можна додати й тих — близько 20,0% — яким «важко відповісти» на ці питання.
На запитання «Які мотиви вплинули на ваше рішення про народження дитини?» 33% респондентів відповіли, що «хотілося відчути радість материнства», 38% — хотілося продовжити рід, 7% — треба було зміцнити сім'ю, а 27% сімей дитина робить «по-справжньому сімейним».
Наведені дані показують, що значна частина батьків, незважаючи на складні матеріальні умови, оцінює народження дитини в сім'ї традиційно радісно, піднесено, з оптимізмом і вірою в міцність сім'ї і є необхідною умовою її зміцнення, що спонукає заради цього долати значні життєві труднощі. Проте, як і в попередні роки, значна частина дітей народжується незапланованими і небажаними (3%). Показовим є й те, що четверта частина сімей питання про народження дитини перед собою не ставили. Звичайно, що значна частина зачать таких дітей, можна гадати, проходила в несприятливих умовах (пияцтво, наркоманія, куріння і т.ін.). Байдужість до зачаття дитини є однією з причин різних дитячих психофізичних вад і захворювань.
Невпевненість у завтрашньому дні значної частини населення веде до збайдужілості людей, конфліктності сімей, асоціальних проявів поведінки молоді й дорослих. Відомо, що однією з ознак нестійкості сім'ї, провісником її можливого розпаду є сварки. Опитування сімей засвідчують, що сімей, в яких з різних причин виникають сварки, стає все більше. Ось дані відповідей на питання до чоловіків і дружин «З яких причин у вас у сім'ї бувають сварки?»: складні житлові умови (22%); нераціональне витрачання грошей (18,6%); ревнощі або зрада подружжя (5,0%); втручання батьків у наші взаємини (8,5%); несерйозне ставлення до виконання батьківських обов'язків (4,8%); розбіжності на сексуальному грунті (2,0%); егоїзм подружжя (4,1%); неприємності на роботі (9,5%); постійна нестача грошей (47,7%); зловживання алкоголем та інші шкідливі звички (17,0%); відсутність кохання та почуттів один до одного (1,4%); психологічна несумісність (3,8%); небажання однієї з сторін спільно виконувати домашні господарські роботи (12,3%); інші (11,5%).
Разом з тим, слід зважати і на традиційно велику терплячість української родини до різних випробувань. Ця терплячість як і споконвічна віра в людину, в свої сили, в свою родину оптимізує погляди людей на щасливе майбутнє життя. І це має впевнювати українську державу, її уряд, весь народ в тому, що ми виживемо, незважаючи на складність соціально-економічних умов сьогодення. На запитання «Які умови, на ваш погляд, необхідні для щасливого сімейного життя?» відповіді були такі: високий рівень матеріального добробуту (65,5%); відсутність скандальних ситуацій, конфліктів (28,5%); відсутність негативних явищ (алкоголізм, наркоманія, проституція) (39,3%); подружня вірність (33,2%); відверті, щирі стосунки, повне взаєморозуміння (32,5%); незалежність та самостійність чоловіка і дружини (3,3%); наявність в сім'ї дітей (36,8%); наявність власного житла (17,5%); наявність спільних інтересів (12,1%); інше (0,7%).
Аналіз відповідей опитаних переконує нас в тому, що кожна сім'я — це маленька держава з усіма більшими чи меншими потребами й можливостями сповідувати цінностей.
В той же час, значне місце в цінностях сучасної української родини займають питання виховання дітей, проектування їхнього майбутнього життя. Так, 71,0% опитаних батьків на запитання, наскільки важливим для них є виховання дітей, визначили як «дуже важливе», а 25,0% — «скоріше важливе», решта, що складає 5,0%, визначають як «скоріше неважливе» й «зовсім неважливе» та затрудняються у виборі відповіді. Отже, цінність виховання як процесу, його змісту і результатів для абсолютної більшості батьків навіть у нинішніх умовах є незаперечною.
Як свідчать результати дослідження, проблема виховання дітей в родині ніколи не втрачає свого важливого значення як для батьків, так і для суспільства. Вона завжди є актуальною і для шкільної практики. Саме тому в нових умовах соціально-економічного і духовного життя української родини надзвичайно важливим є визначення змісту виховання дітей, як стійкої ціннісної орієнтації в підготовці особистості дитини до активного життя і творчої діяльності.
Змістом виховання дітей в сучасній українській родині має стати інтегрована національна та вселюдська гуманістична культура мирного співжиття людей в інтерконтинентальному просторі. Зміст виховання має відображати й утверджувати в свідомості й діяльності дітей найвищі національні та вселюдські духовні, гуманістичні, морально-етичні, естетичні, фізичні, громадянські й трудові ціннісні орієнтації та практичну виховну діяльність сучасної української сім'ї і школи в умовах становлення й утвердження справді національної педагогіки та освіти.
Провідними принципами у визначенні змісту, форм і методів виховання є: любов до людини, доброзичливість і гуманізм у взаємовідносинах з людьми, оптимізм і життєлюбство.
