Кохання — це грубе перебільшення між однією людиною та всіма іншими.
Кохання — це поетичний прояв статевого потягу.
Кохання — це коли тебе перемагає бажання... але таке... хоч подихай... щоб тебе побажали...
Кохання — єдине почуття, в якому все істинно і все неправдиво; скажи про неї будь-яку безглуздість — і вона виявиться правдою.
Кохання — несамовитий потяг до того, що втікає від нас.
Кохання — велика перешкода в житті. З її допомогою заповнюються в’язниці та будинки для божевільних. Хроніка любовних пристрастей легко простежується в протоколах комісара поліції.
Кохання! В якому тільки божевіллі не примушуєш ти нас знаходити радість...
Кохання — це дрібна крадіжка, яку вдається здійснити природному порядку речей у порядку суспільного.
Істинне кохання схоже на примару: всі про нього кажуть, але мало хто його бачив.
Кохання — як приставуча хвороба: чим більше її боїшся, тим швидше підхопиш.
За сильними пристрастями часто переховується тільки слабка воля.
Коли жінка закохується вперше, вона любить свого коханця; далі вона любить вже тільки кохання.
Кохання не шукає справжньої досконалості; більш того воно її ніби побоюється: йому потрібна та досконалість, яку творить і вигадує воно саме. У цьому воно подібне до королів: вони визнають великими тільки тих, кого самі звеличили.
