Таким було рішення суду відносно 37-літнього громадянина
Росії Сергія Панкова, котрий незаконно «відсидів» під слідством майже два
роки у Дніпропетровському СІЗО. Крім крадіжки та розбійного нападу, йому
разом із «подільником», 33-літнім дніпропетровцем Михайлом Дірою, інкримінувалося
умисне вбивство за обтяжувальних обставин, за яке загрожує найвища міра
покарання — розстріл.
Раннього весняного ранку 1996 року на вулиці Янгеля, неподалік від знаменитого
«Южмаша», був убитий і пограбований пенсіонер. А через кілька днів у тому
ж районі міліцією були затримані на квартирах знайомих двоє «бомжів», раніше
судимих — Панков і Діра. Там же було вилучено й можливе знаряддя вбивства
— сокира-обценьки.
За версією слідства, затримані того фатального ранку зустріли пенсіонера
В. Челака й попросили в нього цигарку. Коли пенсіонер виймав сигарети,
«бомжі» побачили гроші й вирішили їх відібрати. Потерпілий вчинив опір.
Тоді Панков вийняв із сумки сокирку та вдарив кілька разів його обухом
по голові. Потім можливі вбивці забрали гроші, сумку з речами і... банку
борщу. Діра зняв із мертвого годинник, вийняв зі своєї сумки ємність із
пальним, облив ним труп і підпалив. 27 травня 1996 року підозрювані у вбивстві
Панков і Діра, перебуваючи у спецприймальнику, зізналися у скоєнні вбивства
та прийшли повинитися.
На суді ж підсудні від свого свідчення і визнання провини відмовилися.
І заявили, що протягом тижня з боку працівників міліції до них начебто
застосовувалася фізична сила, вони цього стерпіти не змогли й під диктовку
написали заяви про визнання провини.
У суду в ході розгляду виникло безліч питань до слідства. Наприклад,
щодо мотивів затримання Панкова та Діри, котрі були доставлені до спецприймальника
як особи без документів. Виявилися невідповідності між реальними подіями
та рапортами оперуповноваженого. До того ж на початковій стадії слідства
допит обвинувачених проводився без адвокатів.
Захисники з’явилися пізніше. Вони й розбили наголову обвинувачення слідчих
органів. За рік і десять місяців справа тричі (!) поверталася на дослідування,
і зрештою колегія з карних справ обласного суду ухвалила виправдувальний
вирок. За словами одного з адвокатів Володимира Балакіна, найсильніше враження
на суддів справив той факт, що акт розтину трупа був датований 15 травня,
у той час як вбивство сталося... трьома днями пізніше. Тепер треба буде
розібратися в тому, як же це стало можливим. І розшукати справжніх убивць.
Виправдані та звільнені в залі суду «бомжі» (а це, як стверджують адвокати,
для «підрозстрільних» випадок безпрецедентний), не бажаючи далі спокушати
долю, миттю залишили Дніпропетровськ. Дорогою на вокзал вони, як розповідають
очевидці, побилися, з’ясовуючи між собою, хто ж перший вирішив підписатися
під визнанням провини. Панков перед від’їздом залишив адвокату доручення
та заяву для суду про відшкодування матеріальних і моральних збитків. У
ній він зазначав, що у період перебування під вартою захворів на гастрит
шлунка, туберкульоз і підірвав нервову систему. Свої страждання він «оцінив»
у два мільйони гривень.
Вислухавши думку адвоката й представника правління Державного казначейства,
суд обмежився скромнішою сумою.
Дніпропетровськ
