2019 рік стане для «первинки» перевіркою на спроможність. Адже коштів на надання субвенції місцевим бюджетам на первинну допомогу держава цього року не виділятиме. Заклади, які уклали договори з Національною службою здоров’я України, отримуватимуть фінансування за кількість обслуговуючих пацієнтів. Що більше їх буде, то більше грошей вдасться залучити. Отже, громадам доведеться проаналізувати мережі центрів первинної медико-санітарної допомоги та визначити свої фінансові можливості, власне, усвідомити свою роль як власника. Та чи зможуть усі ОТГ підставити плече медицині й підвищити якість надання медичної допомоги населенню, передусім сільському?
«Завдання створити спроможну мережу якісної сільської медицини стоїть перед усіма регіонами України, зокрема й перед Вінниччиною. Людина має прийти не просто в стіни, де стоять кушетка-стіл-стілець, а в наповнений медичний заклад, де пацієнт може отримати фахову допомогу, — каже перший заступник голови Вінницької ОДА Андрій ГИЖКО. — Наша область уже отримала кошти на будівництво 14 нових амбулаторій, які зводитимуться з урахуванням демографічної ситуації та можливості кадрового забезпечення закладів «первинки». Якщо раніше амбулаторія обслуговувала в середньому 2000 жителів, то вже є такі, де обслуговуються 300 і менше пацієнтів. Ключовим стає питання якості надання медичних послуг, фаховості тамтешніх працівників. І якщо якихось навичок і знань їм не вистачає — буде застосовуватися телемедицина, мережа якої в регіоні розширюватиметься».
«ПОТРІБНО ДОБРЕ РАХУВАТИ КОШТИ І МАТИ КІЛЬКА ВАРІАНТІВ РОЗВИТКУ ПОДІЙ»
Насправді викликів перед громадами, які опинилися на роздоріжжі медичної реформи, значно більше. Перше, з чим доводиться зіткнутися ОТГ , — це пройти процедуру так званого розлучення. Розподіл матеріально-технічної бази закладів, кадрів, а головне перетягування фінансів занадто боляче сприймають на районному рівні. Не все гладко пройшло і в Томашпільській ОТГ. Як каже головний лікар місцевого ЦПМСД Світлана СЕМЕНЮК, ситуація врегулювалася, але вже очевидно: від «розлучення» виграли не всі.
«Озираючись назад, я радила б тим, хто нині на такому етапі, знайти точки дотику і зберегти єдиний центр ПМСД. Чому? Щоб залучити більшу кількість населення та отримати більше коштів із Національної служби здоров’я України. В цьому процесі потрібно дуже добре рахувати кошти і мати кілька варіантів розвитку подій, — каже Світлана Семенюк. — Коли ми підписали угоду із НСЗУ, фінансування закладу зросло вдвічі, а можна було отримати ще більший дохід. Бюджет ОТГ фінансує Центр на 50% — не кожна громада може собі це дозволити. Але вже цьогоріч доходи дещо зміняться, а ми будемо змушені працювати так, щоб максимально заробляти кошти. Держава декларує, що на додаткових послугах можна отримати 20% до тих коштів, які маємо на сьогодні. Але досі дозволу на платні послуги на первинці немає і, коли буде, невідомо. Тому знову доведеться прогнозувати кілька варіантів розвитку подій, щоб бути готовим вчасно «заскочити у вагон».
«ЗБІЛЬШЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВ’ЯЗАЛО НАМ РУКИ»
Децентралізація спрацювала на користь медицини в тому, що дала можливість лікарям нарешті відчути себе затребуваними й шанованими людьми в громаді, каже головний лікар Іллінецького ЦПМСД Олександр БАБУШОК. Окрім цього, великим плюсом є те, що гроші наразі акумулюються на місцях і органи місцевого самоврядування на власний розсуд починають ними розпоряджатися. Це визначає пріоритетність: ремонтувати заклади, купувати нове обладнання, розширювати спектр послуг. Але водноча похвалитися успішними проектами можуть лише ті ОТГ, які мають прибуток, спроможні до розвитку соціальної сфери.
«За два роки діяльності нашого закладу штат працівників залишився незмінним. У центральній амбулаторії працює 10 сімейних лікарів. Також ми маємо лікаря-педіатра. За рахунок коштів місцевих бюджетів навчаємо трьох майбутніх лікарів у медуніверситеті ім.Пирогова. Основний пріоритет — наближення надання медпослуг до села, бо хоч наш Центр міський, але ми обслуговуємо й населення 12 сіл, які входять до ОТГ, — розповідає Бабушок. — Перший рік — це рік оснащення: закупили комп’ютерні комплекси, створили електронне робоче місце лікаря ще до того, як це почали вимагати, до єдиної мережі підключили і сільські амбулаторії.
Центр ПМСД — це не стіни, а медичний заклад, який потрібно утримувати: сплачувати за комунальні послуги та енергоносії, забезпечити його швидкісним інтернетом, відповідним програмним забезпеченням, комп’ютерною технікою, зрештою кваліфікованими кадрами, що для окремих бюджетів ОТГ не завжди посильно, — зазначає Ольга Задорожна. — За останні три роки кількість закладів, що працюють на засадах сімейної медицини, в нашій області збільшилася на 15 одиниць. Усі вони були створені за ініціативи об’єднаних територіальних громад області. Але покращити матеріально-технічні бази своїх закладів вдалося тим громадам, де мешкає хоча б 10 тисяч осіб
У 2018 році було введено новий фінансовий механізм функціонування первинки. Хоча наша ОТГ спроможна і проблем із фінансуванням ми й до цього не мали (нам міськрада завжди сприяла), ми все ж побачили його переваги. Потрапивши до першої хвилі підписання договорів сімейних лікарів із пацієнтами, без проблем створили неприбуткове комунальне підприємство, і чекали, коли запрацює новий фінансовий механізм. Отримали понад 650 тисяч грн на місяць. Це при тому, що усі видатки, які були до цього, обходилися на місяць десь у 450 тис. грн. Збільшення фінансування розв’язало нам руки, дало керівникам більше прав розпоряджатися фінансами. А вже зараз нам прийшло 900 тисяч гривень. Це колосальна перевага. Різко зросли зарплати лікарів — середня становить 16 тисяч гривень. Лікарі за роботу тримаються, вони відчували свою значущість у громаді».
«МЕДИЦИНА ТА ПОЛІТИКА — РЕЧІ НЕСУМІСНІ»
Первинний рівень медичної допомоги повинен вирішувати колосальну кількість діагностичних, профілактичних і власне лікувальних завдань, мати необхідний інструментарій і обладнання для проведення обстежень. Якщо на це зважити, то малочисленні сільські громади не зможуть впоратися з матеріальним забезпеченням медзакладів, визнає начальник управління лікувально-профілактичної допомоги департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА Ольга ЗАДОРОЖНА. Особливо сутужно буде тим ОТГ, які невеликі бюджети і обслуговують розгалужену територію з малими селами.
«Центр ПМСД — це не стіни, а медичний заклад, який потрібно утримувати: сплачувати за комунальні послуги та енергоносії, забезпечити його швидкісним інтернетом, відповідним програмним забезпеченням, комп’ютерною технікою, зрештою кваліфікованими кадрами, що для окремих бюджетів ОТГ не завжди посильно, — зазначає Ольга Задорожна. — За останні три роки кількість закладів, що працюють на засадах сімейної медицини, в нашій області збільшилася на 15 одиниць. Усі вони були створені за ініціативи об’єднаних територіальних громад області. Але покращити матеріально-технічні бази своїх закладів вдалося тим громадам, де мешкає хоча б 10 тисяч осіб».
Як приклад вона наводить центр ПМСД Немирівської ОТГ з населенням 15 266 осіб. Заклад одним з перших підписав угоду з НСЗУ. Фінансування за новим принципом дало змогу вже в липні 2018 року збільшити оплату праці лікарів та медичного персоналу майже втричі. За короткий час центр суттєво покращив свою матеріальну базу, закупивши необхідне медичне та лабораторне обладнання, придбав два автомобілі і велосипеди для фельдшерів. Та головною його перемогою стало збереження мережі ФАПів та фельдшерських пунктів, які обслуговують пацієнтів у малих віддалених селах. На такий крок зважилися не всі громади.
«Нормально функціонувати у 2019 році зможуть ті заклади, де частка співфінансування коштів ОТГ до НСЗУ складає 1:1, — резюмує пані Ольга. — Така ситуація нині лише в Калинівському, Іллінецькому, Немирівському міських Центрах ПМСД ОТГ та в Томашпільському селищному Центрі ПМСД. Ці заклади є цілком спроможними і відповідають високому рівню якості надання первинної медичної допомоги. До таких Центрів тягнуться не тільки пацієнти, а й лікарі. Та є в області й інші заклади, які поки не зрозуміли, що утримувати Центри вони не зможуть. Таким громадам варто було укласти угоду на медичне обслуговування свого населення з вже існуючим районним Центром, і це буде дієвіше, ніж створювати заклад, який буде неспроможний відповідати достатньому рівню якості медичної допомоги. Має бути здоровий глузд, а не політичні амбіції, бо медицина та політика — речі несумісні».
А зважаючи на те, що в державному бюджеті на поточний рік надання субвенції місцевим бюджетам на первинну допомогу не передбачається, використання коштів, отриманих закладами первинного рівня від НСЗУ, має бути виваженим, додає Ольга Задорожна. Окремі заклади в області досі намагаються вирішити проблему масового безробіття на місцях за рахунок «роздутих» штатів у медичних закладах. Через це сімейному лікарю доводиться утримувати кількість співробітників з обслуговуючого персоналу (операторів комп’ютерного набору, секретарів, працівників господарчого відділу, бухгалтерії). А відтак розмір його заробітної плати набагато нижчий, ніж у колеги з сусідньої спроможної ОТГ. Тому поки громади не скинуть баласт зайвих витрат, не навчаться економити й визначати пріоритети, доти вони буксуватимуть у розвитку.
