Народна артистка Радянського Союзу Фаїна Георгіївна Раневська крім того, що була великою актрисою, ще й мала дуже гострий язик. Деякі з її численних жартів стали анекдотами, авторство деяких анекдотів приписували їй, та так чи інакше з цих «клаптиків» дотепності складається дуже колоритний, соковитий і живий образ Фаїни Георгіївни. Те, що часом не вдавалося численним біографам та мемуаристам.
***
Свого часу саме Ейзенштейн дав сором'язливій дебютантці, що тільки з'явилася на «Мосфільмі», та ще й до того ж заїкалась, пораду, яка вплинула значним чином на її життя.
— Фаїно, — сказав Ейзенштейн, — ти загинеш, якщо не навчишся вимагати до себе уваги, примушувати людей підкорятися твоїй волі. Ти загинеш, і актриси із тебе не вийде!
Незабаром Раневська продемонструвала наставнику, що дечому навчилася.
Дізнавшись про заміну, вона обурилася і на чиєсь запитання про зйомки «Грозного» вигукнула:
— Краще я продаватиму шкіру із жопи, аніж зніматимуся в Ейзенштейна!
Автору «Броненосця» негайно донесли, і він відбив з Алма-Ати захоплену телеграму: «Як іде продаж?»
***
Якось Раневська брала участь у засіданні приймальної комісії театрального інституту.
Година, дві, три...
Останній абітурієнтці, як додаткове питання, дістається завдання:
— Дівчино, зобразіть нам щось дуже еротичне, з крутим обломом в кінці...
Через секунду приймальна комісія чує ніжний стогін:
— А... аа... ааа... Аа-а-а-пчхи!!!
***
Фаїна Георгіївна повернулася додому бліда, як смерть, і розказала, що їхала від театру на таксі.
— Я відразу зрозуміла, що він лихач. Як він лавірував між машинами, ухилявся від вантажівок, проскакував прямо перед носом у перехожих! Та по-справжньому я злякалася вже потім. Коли ми приїхали, він дістав лупу, щоб подивитися на лічильник!
***
Раневська запрошує у гості і попереджає, що дзвінок не працює:
— Як прийдете, стукайте ногами.
— Чому ногами, Фаїно Георгіївно?
— Так ви ж не з пустими руками збираєтесь приходити!
***
Якось Раневська, знявши слухавку, почула надокучливий і обридлий їй голос когось iз шанувальників і заявила:
— Вибачте, я не можу продовжувати розмову. Я розмовляю з автомата, а тут велика черга.
***
У будинку відпочинку на прогулянці приятелька проникливо заявляє:
— Я обожнюю природу.
Раневська зупиняється, уважно оглядає її і каже:
— І це після того, що вона з тобою зробила?
***
На закордонних гастролях колега заходить разом з Фаїною Георгіївною до лялькового магазину «Барбі і Кен».
— Моя дочка обожнює Барбі. Я хотів би купити їй якийсь набір...
— У нас найширший вибір, — говорить продавщиця. — «Барбі у селі», «Барбі на Гавайях», «Барбі на гірських лижах», «Барбі розлучена»...
— А які ціни?
— Усе по 100 доларів, тільки «Барбі розлучена» — двісті.
— Чому так?
— Ну як же, — втручається Раневська. — У неї, окрім всього, ще й будинок Кена, машина Кена, басейн Кена...
***
Приятелька повідомляє Раневській:
— Я учора була в гостях у N. І співала для них дві години...
Фаїна Георгіївна перебиває її вигуком:
— Так їм і треба! Я їх також терпіти не можу!
***
— Чому Бог створив жінок такими красивими і такими безглуздими? — спитали якось Раневську.
— Красивими, щоб їх могли любити чоловіки, а безглуздими, щоб вони могли любити чоловіків.
***
— Чому жінки так багато часу і коштів витрачають на зовнішній вигляд, а не на розвиток інтелекту?
— Тому що сліпих чоловіків набагато менше, ніж безглуздих.
***
Якось на гастролях Фаїна Георгіївна зайшла до місцевого музею і сіла у крісло відпочити.
До неї підійшов доглядач і зробив зауваження:
— Тут сидіти не можна, це крісло князя Суворова Римкинського.
— Ну то й що? Його ж зараз немає. А як прийде, я встану.
***
Вірі Марецькій присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці.
Люблячи актрису і визнаючи її заслуги у мистецтві, Раневська, втім, зауважила:
— Щоб мені отримати це звання, треба зіграти Чапаєва.
***
— Тварин, яких мало, занесли до Червоної книги, а яких багато — до «Книги про смачну та поживну їжу», — пояснювала вона хатнiй робітниці.
***
Під час гастролей у Львові вночі, вийшовши якось на балкон готелю, Фаїна Георгіївна з жахом виявила висвітлений неоновими літерами величезних розмірів непристойний іменник на букву «е». Приголомшена нічними порядками улюбленого міста, яке доброчесно дотримувалось морального радянського кодексу вдень, Раневська вже не змогла заснути і лише на світанку роздивилася згаслу першу букву «М» на вивісці меблевого магазину, написанiй українською: «Меблi».
***
— А як ви вважаєте, хто розумніший — чоловіки чи жінки? — спитали у Раневської.
— Жінки, звичайно, розумніші. Ви коли-небудь чули про жінку, яка б втратила розум тільки від того, що у чоловіка красиві ноги?
***
Під час війни не вистачало багатьох продуктів, у тому числі і курячих яєць. Для приготування яєшнi та омлетів користувалися яєчним порошком, який постачали до Росії американці за ленд-лізом. Народ до цього продукту ставився з недовірою, тому у пресі постійно друкувалися статті про те, що порошок дуже корисний, натуральні яйця, навпаки ж, дуже шкідливі.
Війна закінчилася, з'явилися продукти, і яйця почали з'являтися на прилавках усе частіше. Одного прекрасного дня кілька газет вмістили статті, у яких стверджувалося, що яйця натуральні дуже корисні і поживні. Кажуть, того вечора Раневська телефонувала друзям і повідомляла:
— Вітаю, дорогі мої! Яйця реабілітували!
***
— Ось ваші снодiйні таблетки, Фаїно Георгіївно, цього вам вистачить на шість тижнів.
— Але ж, лікарю, я не хотіла б спати так довго!
***
— Дуже жалкую, Фаїно Георгіївно, що ви не були на прем'єрі моєї нової п'єси, — похвалився Раневській Віктор Розов. — Люди біля кас влаштували справжнє побоїще!
— І як? Вдалося їм отримати гроші назад?
***
Якось вона сказала:
— Четвертий раз дивлюся цей фільм і маю вам сказати, що сьогодні актори грали як ніколи.
***
У «Штормі» Білль-Білоцерковського Раневська із задоволенням грала «спекулянтку». Це був складений нею текст — автор дозволив. Після сцени Раневської — овація, і публіка відразу йшла. «Шторм» мав довге життя у різних варіантах, а Завадський її «спекулянтку» до спектаклю не включив.
Раневська запитала у нього: «Чому?». Завадський відповів: «Ви дуже добре граєте свою роль спекулянтки, і від цього вона запам'ятовується майже як головна фігура спектаклю...».
Раневська запропонувала: «Якщо треба для справи, я гратиму свою роль гірше».
***
Раневська кочувала по театрах.
Театральний критик Наталя Кримова спитала:
— Навіщо все це, Фаїно Георгіївно?
— Шукала... — відповіла Раневська.
— Що шукали?
— Святе мистецтво.
— Знайшли?
— Так.
— Де?
— У Третьяковській галереї...
