Нонсенс, та й годі! Було вихолощено саму суть поняття. Нещодавно у «Дні» опубліковано статтю про Андрія Дмитровича Сахарова. Можу підтвердити, що він був інтелігентом за всіма параметрами. Мені поталанило один раз спілкуватися з ним. Але це окрема тема. Як я ненавидів тих «інтелігентів», які заплескали й освистали Сахарова на з'їзді народних депутатів! А Андрій Дмитрович через свою внутрішню інтелігентність так і не збагнув, що промовляє в пустоту... Зрозуміло, що на тому з'їзді були і прихильники Андрія Дмитровича, але час показав, що ними рухало не переконання, а спільне користолюбство. Наважуся стверджувати, що така сама «інтелігенція» живе сьогодні в Україні. Звідси і її продажність. Хіба може інтелігент, в істинному розумінні слова, змінювати свої переконання, немов рукавички, і підлаштовувати їх на догоду можновладцям і віянням часу? Ніколи. Притому, я вважаю, інтелігентною може бути і багата людина, і бідна. Хоча першій категорії людей більш притаманна аристократична манера поведінки, ніж інтелігентність.
Я навіть джентльмена не можу зрівняти з інтелігентом, оскільки, як на мене, джентльментство — це лише набір аристократичних манер. Що не обов'язково має відповідати внутрішнім переконанням людини. Але оскільки це більшою мірою західне поняття, залишимо його у спокої. Я ж пропоную слово «інтелігенція», як таке, що позначає цілий шар суспільства, вилучити з ужитку, а залишити словосполучення «інтелігентна людина» — «неінтелігентна людина».
