У першому у Вінниці будинку сімейного типу живуть десять дітей з різних інтернатів області. Але їхній новий дім зовсім не інтернатна установа, а справжня сім’я. У ній вони житимуть до того часу, поки не підуть своїм шляхом. Проте, навіть покидаючи дім Руслана Ткачука, його вихованці залишаться до нього прив’язаними. «Діти вчаться жити від батьків, – каже Руслан, – великою мірою вони будуть носіями того, чому я їх навчу і що їм передам».
Руслан намагається передати своїм дітям віру в Бога. У домашньому розкладі передбачений час для молитви і індивідуальне читання Біблії. Діти, які трошки бачили, нехай не ідеальні, але домашні умови, довго звикають до нового побуту. Навчати доводиться елементарного: виключати світло, не шурувати руками по стінах, їсти за допомогою столових приборів. «Вони звикли, що в інтернатах все робили за них, вони не мали свого власного життя, і ніхто ними не цікавився, – продовжує Руслан, – тому на перших порах діти навіть дивувалися, чому я питаю їх про ті чи інші справи».
Сусіди з вулиці спочатку прибігали дивитись на дивину. У новоприбулих на подвір’ї — волейбольна площадка, мікроавтобус і зелені газони. Все — як у американських фільмах. Власне, ця родина і є під патронатом американців — Еріка та Сюзанни Мамфордів, які працюють в Україні за програмою міжнародного гуманітарного благодійного фонду «Діти — наша надія». Ерік Мамфорд став вінничанином року у номінації «Місія доброї волі». Чотири роки поспіль американці організовують літні табори для обділених батьківською увагою дітей. Будинок сімейного типу — теж певною мірою їхнє дітище. У ньому облаштовано окрему прийомну кімнату для американських стоматологів. Час від часу у складі волонтерів фонду вони приїжджають у Вінницю і лікують інтернатівцям зуби. Фонд також організовує приїзд дітей на лікування з різних інтернатів області. Що ж до постійних мешканців будинку, то вони взуті, одягнені, разом граються і ходять в гості. Діти просто обожнюють, коли Арчна готує їм частунок.
Арчна – американка. Приїхала в Україну як волонтер згаданого фонду. Руслан тоді вчився у вінницькому політехнічному університеті. Його викладач якось привів американця, який хотів познайомитись з нашим хлопцем, щоб краще вивчити російську. Так Руслан подружився з Еріком Фойндом і почав разом з ним, спочатку для мовного обміну, їздити з благодійною допомогою по інтернатах області. Познайомився з Арчною. Їхніми першими підопічними стали давні знайомі. В першу чергу, звертали увагу на здібних дітей. «Звісно, що всі вони не стануть професорами, але хочу, щоб кожен чогось досягнув у житті», – каже Руслан.
Зараз у хлопців непогано виходить працювати по дереву. Один із американських друзів навіть пообіцяв привезти їм набір інструментів для різьблення. Дівчатка, як і годиться, крутяться на кухні біля Арчни. Вона вчить їх всього, що необхідно знати справжнім господиням. Руслан з Арчною замінили їм батьків. Спочатку як вихователі будинку-інтернату сімейного типу, а віднедавна всі стали однією сім’єю в повному розумінні: Арчна і Руслан одружились.
– Найрадісніше цю новину зустріли наші діти, – ділиться Руслан, – вони нас і раніше одружували, все питали: «Коли вже буде ваше весілля?».
Усім своїм дітям-вихованцям Руслан виписав посвідчення про народження. За законом у дітей можуть бути або батьки, або опікуни. Будинок сімейного типу для наших чиновників — поняття нове, тому й недивно, що оформлення документів викликало багато проблем, — бюрократизм Руслан відчув сповна. Щоправда, влада міста не обділяє увагою будинок сімейного типу. Приїздив мер Вінниці. А начальник управління у справах сім’ї та молоді Вінницької міської Ради Руслан Анфілов сказав, що атмосфера, яку створено у будинку Руслана й Арчни, перевищила всі найсміливіші сподівання. За забезпеченістю та мікрокліматом цей будинок, на погляд місцевих чиновників, міг би претендувати на кращий в Україні такого типу. Тут не знають браку ні в їжі, ні в одежі, хоча головним завданням ставлять не просто утримувати дітей, а передати їм життєвий досвід. По 50 грн. державної допомоги на кожну дитину голова родини поступово віддає дітям. Гроші вони отримують за роботу біля будинку. Хтось витрачає свої гроші одразу і, часто, бездумно. Хтось збирає гроші для великих покупок. Наприклад, Максим купив фотоапарат, а Віка – електричний чайник для рідної мами. Вона захотіла знайти її і привітати з днем народження. Руслан з Арчною не боронили...
