Подібні історії відбуваються сьогодні в багатьох сільськогосподарських
підприємствах. Різні обставини й герої, але суть того, що відбувається,
незмінна — там, де на робочому місці допускається пияцтво, біда неминуча.
В Україні за шість останніх років на виробництві 1,3% випадків загального
травматизму і 25% смертельних нещасних випадків сталися через те, що потерпілий
перебував у стані алкогольного сп'яніння. Іншими словами, кожний четвертий
загиблий був п'яний. Сумну першість за числом нещасних випадків з працівниками,
що перебували в стані алкогольного сп'яніння, утримує сільське господарство.
На долю підприємств агропромислового комплексу припадає третина (33,3%)
випадків загального травматизму і майже половина (46,4%) смертельних травм.
Частіше за все, як свідчить статистика, після розпиття міцних напоїв гинуть
механізатори, сторожа, різноробочі.
Перебування на робочих місцях у стані алкогольного сп'яніння
є порушенням виробничої і трудової дисципліни, відповідальність за виконання
якої несе як сам працівник, так і керівник підприємства (ст. ст. 139 і
141 КЗпП України). Практичний досвід показує, що в 47% випадків винуватцями
у виникненні смертельних травм, незалежно від стану потерпілого, який передував
травмі, стають саме керівники. У чому ж винен директор колективного сільгосппідприємства
(КСП), п'яний тракторист якого отримав смертельну травму? Передусім в тому,
що знизив вимогливість до порушників трудової дисципліни, дозволив п'яному
працівнику сісти за кермо трактора, допустив розпивання алкогольних напоїв
на робочих місцях. Тому, наприклад, керівника одного із 83 КСП Івано-Франківської
області, котрий не організував належний контроль за зберіганням техніки,
комісією з розслідування було визнано винуватцем смертельного нещасного
випадку, який стався з трактористом цього підприємства. КСП і державі нанесено
подвійний збиток. Підприємству, крім виплати одноразової допомоги сім'ї
загиблого внаслідок нещасного випадку, доведеться витратити додатково кошти
на ремонт поставарійної техніки (якщо вона взагалі підлягає ремонту).
Однак матеріали спеціальних розслідувань смертельних нещасних
випадків показують, що керівники підприємств, окремих служб, підрозділів
не несуть належної відповідальності згідно зі статтями 173 і 173
1 КЗпП України. Аналіз кодексів України про працю, про
адміністративні правопорушення, типових правил внутрішнього трудового розпорядку
для працівників і посадових осіб підприємств, установ, організацій свідчить
про необхідність посилити і конкретизувати положення цих нормативних актів.
Але навіть виявлена вчасно пильність керівника до свого працівника напідпитку
не є достатньою умовою того, що нещасного випадку вдасться уникнути. Так,
на одному з хлібоприймальних підприємств бригадир відсторонив (читай —
не допустив) від виконання своїх обов'язків п'яного працівника, але не
проконтролював, чи покинув той територію підприємства. Недопущений же,
побажавши відпочити, забрався у місткість із зерном і заснув. При переміщенні
зерна з однієї місткості в іншу сплячого було підхоплено і засипано потоком,
внаслідок чого той задихнувся. Його тіло виявили лише коли одна з місткостей
із зерном забилася. Іншими словами, формальне «відсторонення від роботи»,
передбачене ст. 46 КЗпП України, само по собі не є гарантом збереження
життя і здоров'я працюючих. Сьогодні вибір способу відсторонення працівника,
що перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, надається
самому керівнику. Механізму ж відсторонення «на державному рівні» офіційно
поки що не існує. Ймовірно, необхідне видання пояснюючого доповнення до
ст. 46 КЗпП України про загальну структуру процедури відсторонення від
виконання трудових обов'язків працівників, що перебувають у стані алкогольного
або наркотичного сп'яніння. А більш конкретний вид цього механізму доцільно
зазначати безпосередньо в колективних договорах (угодах з охорони праці),
що укладаються на підприємствах.
Але крім цього необхідно законодавчо закріпити економічні
важелі відповідальності за можливість появи на робочому місці у стані сп'яніння
як самих порушників, так і керівників різних рівнів управління. Для того,
щоб керівник, підписуючи протокол про накладення штрафу, переглянув свої
методи керівництва, а працівник, протверезівши і перелічивши отриману зарплату,
замислився, чи варто взагалі пити на робочому місці.
Олександрина ДУБІНІНА, Інформаційний центр з питань
охорони праці Київ
P.S. Особливу подяку за кваліфіковану допомогу в
підготовці матеріалу автор висловлює Є.Дегтяренко, В.І.Левченко, Л.Ш.Медик-Шахназарову.
