БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ Й БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ
Чим вони відрізняються? Виявляється, способом свого відтворювання! Боротьба за існування ПАРАЗИТАРНА, тобто кожний індивідуум існує лише за рахунок іншого і лише поглинаючи його. Боротьба ж за життя СОЛІДАРНА, тобто всі разом індивідууми живуть лише за рахунок залучення до вищого, абсолютно осмисленого життя і лише допомагаючи один одному в цьому своєму спрямуванні. Загалом, кожний існує завжди лише поодинці, а живуть (у повному розумінні цього слова) завжди лише всі разом...
ПРО ЧАС І МІСЦЕ
Яка різниця людині, ДЕ Й КОЛИ знаходитися для щастя? — Адже Господь скрізь і завжди її бачить!
НАВЧАННЯ
Розхожа думка про нього (і цілком матеріальної лише властивості), що навчаючись чому-небудь, ми знання НАБУВАЄМО. Аж ніяк: ми лише тоді по-справжньому вчимося, коли від чогось загальновживаного ЗВІЛЬНЯЄМОСЯ, поняття про нього ВТРАЧАЄМО і навіть всує словесно його НЕ ЗГАДУЄМО...
СОКРАТ
Втеча з в’язниці була підготовлена друзями Сократа. Від нього було потрібне тоді лише... бажання (згода) «вийти». Сократ — НЕ ВИЙШОВ! (див. Платон Критон 45 e-d). Чому? Та тому лише, що ніщо гідне ганебним шляхом (способом, методом) збережене бути не може! А Сократ прожив життя дійсно гідне і «...вследствие того, что Сократ тогда умер, ничуть не менее или даже более полезна людям ПАМЯТЬ обо всем том, что он еще живя, делал или говорил» (виділене мною. — С. Г. Див. Беседы Эпиктета. Книга 4, «Вестник древней истории», 1976 г., вип. 4, стор. 209).
СВОЄ-ЧУЖЕ
Діалектика цих понять дуже жвава і залежить завжди лише від свободи нашої волі, тобто того, як людина здатна сама себе (своє) обмежувати. Звідси і висновок-умова неодмінна для будь-якого гідного і щасливого життя: ніколи не треба прагнути до чужого, НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НІ НА ЩО (ЩОБ ТАМ НЕ БУЛО)...
P.S. Між іншим, таке вміння відділяти своє від чужого — найголовніша умова будь-якої безпеки!
«ВИЇЗНА» МОДЕЛЬ
У ЗМІ недавно проафішовано інформацію, що третина(!!!) валютних резервів Російської Федерації вкладена в цінні папери США. Виходить, у влади нашого північного сусіда — дві політики: одна для свого народу, а інша — на вивіз. Своїм людям постійно розповідається, що головний винуватець їхніх бід — підступи американців і їхніх поплічників. У самих же Штатах (в цей самий час!) і та ж сама влада російська, навпаки, дуже мало говорить, а просто вкладає російські гроші... в розвиток заокеанської економіки! А ось тепер питання «на засипку»: ЗА КОГО Ж НИНІШНЯ РОСІЙСЬКА ВЛАДА ВВАЖАЄ СВОЇХ ВЛАСНИХ ГРОМАДЯН???
САМООКУПНІСТЬ
Відомо давно, що коли Господь хоче знищити що(кого)-небудь, він спочатку позбавляє його здатності розуміти навколишніх і самого себе. У цьому значенні насильне впровадження погано зрозумілого госпрозрахунку в радянські реалії виявилося саме тим землерийним механізмом, що остаточно й надійно поховав СРСР. Адже коли він (госпрозрахунок) здійснювався в цілісних господарських одиницях, він був розумний і на користь. Коли ж його раптом надумалися реалізовувати повсюдно, навіть у громадських туалетах і на кладовищах, вийшли знову лише... на вербі груші!
P.S. Нині в нашій рідній Українській державі наша влада також від цієї хвороби «здійснення повсюдного» не позбулася. За панацею знову всюди приймається лише форма ВОЛОДІННЯ, а зовсім не ефективного УПРАВЛІННЯ...
ПРО ПАТРІОТИЗМ-2
Хочеться знову вибачитися за просторову виписку з еккерманівської книжки про великого Гете:
«Да и что значит — любить отчизну, что значит — действовать, как подобает патриоту? Если поэт всю жизнь тщился побороть вредные предрассудки, устранить бездушное отношение к людям, просветить свой народ, очистить его вкус, облагородить его образ мыслей, что же еще можно с него спросить? И как прикажете ему действовать в духе патриотизма? Предъявлять поэту столь неподобающие и нелепые требования — все равно, что настаивать, чтобы командир полка, как истинный патриот, принимал участие в политических реформах, пренебрегши своими прямыми обязанностями. Но ведь ОТЕЧЕСТВО ПОЛКОВОГО КОМАНДИРА — ЕГО ПОЛК (виділене мною. — С. Г.), и он может быть отличным патриотом, не вмешиваясь в политические дела, или лишь постольку, поскольку они его затрагивают, пусть же все свои помыслы и попечения он направляет на вверенные ему батальоны, обучает их, держит в порядке и повиновении, чтобы, когда отечество в опасности, они сумели за него постоять» (див. И-П. Эккерман «Разговоры с Гете» М., «Худ. лит.»., 1981р., стор.444).
P.S. Так само і з абсолютно всіма сферами людської діяльності: вітчизна лікаря — його ЛІКАРНЯ, музиканта — його ОРКЕСТР, двірника — його ДВІР, інженера — його ЗАВОД, вченого — його УНІВЕРСИТЕТ, газетяра — його ГАЗЕТА тощо. Нехай кожний із них просто старається ДОБРЕ РОБИТИ СВОЮ СПРАВУ — і тоді питання з нашим (і будь-яким) патріотизмом буде вирішене надовго, якщо не назавжди!
ПОЗИТИВНЕ-НЕГАТИВНЕ
І те і інше в істинному значенні ми розрізнювати навчаємося лише виходячи з рівня (висоти) нашого розвитку-оцінювання, тобто від своєї ОБІЗНАНОСТІ! Це, як із невисокої гори, — все навколо розмите, упереміж і неясне. А з високої — хіба все завжди не визначене, не розділене і не охарактеризоване найчіткіше?
КРИЗА-8
Мільйони людей у всіх кінцях світу так довго брехали один одному, крали один в одного, давали один одному нездійсненні кредити, аванси й обіцянки, що зовсім на все це перестали дивитися як на злочин (і, передусім, перед самими собою — ІСТИННИМИ І СПРАВЖНІМИ). Тому-то й ніяк зараз не зрозуміють: ЗА ЩО їм «несумірне» таке покарання? Начебто все робили, як завжди, і ось — на тобі! Що робити тепер, що робити... але так, щоб НІЧОГО НЕ РОБИТИ, тобто не змінювати нічого в собі, любимих? Але так ніколи не буває!!! Не осмислиш ВЧАСНО те, що сталося саме з тобою, і не покаєшся — розвиток кризи не припиниш...
ВИМІРИ ПИСЬМЕНСТВА
Будь-яке життєве явище можна описати ОДНОМІРНО: «Я захотів, він пішов, вони сказали». ПЛОЩИННО: «Коли я захотів, вона просто відвернулася», «Як тільки вона пішла, він зупинився», «Як тільки вони це сказали, я замовк зовсім». І, звичайно ж, ОБ’ЄМНО: «Бажання моє було настільки млявим, що було схожим зовсім на небажання...», «Пішов-то він туди пішов, але абсолютно забуваючи про те, що шлях вгору-вниз абсолютно однаковий...», «Звичайно, вони це сказали, але краще б вони вважали за краще промовчати...» Додавання вимірів у письменстві завжди вдосконалює його — адже стає воно тоді все більше МОТИВОВАНИМ! У цьому значенні наше письменство (і журналістика в тому числі) поки що суцільно одномірне, рідко коли площинне і зовсім ще необ’ємне...
ЗАБОБОНИ
Вони завжди дуже стійкі в розумах людських, особливо історичні. Можна, наприклад, навести тисячі фактів-звірств влади в ленінсько-сталінські часи, але все це дуже навіть просто і швидко буде забуте, як тільки знову пригадають про «великі перемоги» того часу: колективізацію, індустріалізацію і знову і знову про Велику Вітчизняну... Адже все таке «велике, переможне й позитивне» існує лише на перший (і поверхневий!) погляд. Під спудом же його — сховане і давно лежить незаймане НЕПІЗНАНЕ НІКИМ ЖИВЕ ЖИТТЯ ТОГО ЧАСУ! Це як скринька з подвійним дном — адже вона існує завжди лише заради свого таємного (поки ще) вмісту...
