ОСОБИСТІСТЬ І СУСПІЛЬСТВО
Що важливіше? Останні віки історії пройшли під впливом всілякого роду суспільних перетурбацій. Все ж таки чисто індивідуальне применшувалося всіляко і навіть знищувалося часто нещадно. І зараз мало що, в цьому значенні змінилося: так само ми звеличуємо лише колективне — партії, спілки, коаліції там всілякі й подібне. І чекаємо, як і раніше, лише від них якихось позитивних змін. А їх немає та й годі... А звідки їм і взятися, якщо будь-яка сутнісна, дійсна зміна завжди має починатися саме з духовних задатків кожної окремої особи та її продуктивного впливу на будь-яку громадську структуру! І ніколи не можна применшувати значення ідей видатних мислителів свого (й не лише свого!) часу на будь-яку громадськість. Альберт Швейцер ось як висловив усе це в своїй «Культурі й етиці»: «Кант і Гегель володарювали над умами мільйонів людей, які за все своє життя не прочитали жодного рядка їхніх творів і навіть не підозрювали, що підкоряються їм». Книга ця вийшла ще 1923 року в Німеччині... Якщо кожний окремий індивідуум не спроможеться нині зміцнитися в думці своїй і свідомості, починає дуже швидко зміцнюватися абсолютно неусвідомлене, бездумне суспільство. А воно вже завжди веде лише від катастрофи до катастрофи!
ДЕРЖАВА
Яку державу ми зараз будуємо, тобто засновану на чому? Яка етика є її рушійною силою? І це «етика» лише владолюбства, хабарництва та всілякої крадіжки, що вселяє лише розчарування або, все ж таки, це етика гуманістична, яка вселяє завжди лише активну творчу енергію та оптимізм? Античні філософи Платон та Аристотель, свого часу, турбувалися про те, що благополуччя їх міста-держави (поліса) може виявитися підірваним унаслідок збільшення чисельності населення. Нам же нині хіба не час стурбуватися благополуччям нашої Української держави, тільки вже навпаки, катастрофічним... скороченням чисельності населення нашого?
ВОЛЬНОСТІ
За свої самарські землі (річка Самара і ліси поблизу сучасного Дніпропетровська) запорізькі козаки завжди боролися непримиренно. Чому так? Та лишень через те, що ніколи не любили вони бути залежними, від кого б то не було! Адже саме на цих своїй «вольностях» вони відпочивали душею й тілом: тут були їхні зимівники, рибні та мисливські угіддя, тут тримали вони свої пасіки. І тут молилися Богові. Татарські, російські та польські сучасники запорожців представляли їх світові лише як п’яниць, гуляк і злодіїв незвичайних. Вражає, взагалі, не лише нещирість, лицемірство, але й навіть просто звичайнісінька дріб’язковість усіх цих коментаторів. Ось, наприклад, російський секунд-майор А. Никифоров (див. Д. Яворницький. Твори том 1. Київ, 2004 р.) 10 травня 1749 р. не полінувався відправити до начальства цілий тридцятисторінковий реєстр учинених запорожцями «образ» навколишнім татарам. Тут усе підраховано — до мідного казана, сокири, шапки та каптана... Все це вони, ясно, лічили-підраховували, а самі, тим часом, збивали, в близькорозташованих місцях, всілякі «ретраншименти» — Новосіченський, Новобогданівський, Усть-Самарський, та саджали скрізь свої драгунські команди, звичайно, зовсім же не для боротьби з татарами чи з кимсь іншим, а для нагляду за тими ж, досі незбагненно вільними, запорожцями. І де їм було знати й зрозуміти, що цим самим своїм «вільностям» запорожці чітко завжди знали ЧАС, МІСЦЕ Й МЕЖІ.
ПРОГРЕС
І в найпростішому і в раціональному понятті — це автоматично безперервне поліпшення, розвиток усього існуючого. Проте, найнесподіванішим чином, у нього (і раптом) вплітаються періоди не лише дивного якогось застою, але навіть руху назад. Марксистсько-ленінське вчення, про такі регресивні моменти в історії людства мало що розповідає. Для цієї «теорії» всякого роду відсталість і різні там «ведмежі закутки» належать, скоріше, не об’єктивності, а всьому суб’єктивному. Заважають і перешкоджають тут завжди не обставини (їх долають), а... люди! Ось їх і потрібно, насамперед, перевиховувати (або просто знищувати, якщо не виходить), щоб вони не затуляли кінцеву мету будь-якого прогресу — світле майбутнє. Але ось в чому вся річ і заковика: об’єктивність ніколи ж не терпить довго над собою будь-якого волюнтаризму. Вона, як порядна жінка, хіба не САМА усуває й прибирає від себе ВЧАСНО будь-якого свого невдалого коханця та гвалтівника?
ШИРОКА ПУБЛІКА-3
2 лютого 1870 року Лев Толстой до свого Щоденника записав цікаву казку:
— Один кухар готував обід. Нечистоти, кістки, кров він кидав і виливав на двір. Собаки стояли біля дверей кухні й кидалися на те, що кидав кухар. Коли він убив курку, теля й викинув кров і кишки, коли він кинув кістки, собаки були задоволені й говорили: він добре готував обід. Він добрий кухар! Але коли кухар почав чистити яйця, каштани, артишоки й викидати шкаралупу на двір, собаки кинулися, понюхали, відвернули носи й сказали: раніше він добре готував обід, а тепер зіпсувався, він — поганий кухар. Але кухар продовжував готувати обід, і обід з’їли ті, для кого він був приготований.
Ось так! Кожний справжній письменник пише також завжди зовсім не для публіки взагалі (широкої), а для публіки цілком визначеної (своєї), тобто тієї, ЯКУ ВІН ЗАВЖДИ МАЄ НА УВАЗІ!
ЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ
Це те, чим відповідає людське співтовариство на стихійні, катастрофічні та руйнівні природні (й створені штучно) всілякі «негаразди». Повені, урагани, техногенні катастрофи, війни одних лише роз’єднують, знищують і втягують до свого страхітливого обігу, а інших все ж таки завжди лише прославляють, об’єднують і зберігають саме в своєму взаєморозумінні, співчутті, взаємодопомозі, солідарності та єдності! Цей, найбільш потрібний усім капітал, можливо, придбаний, звичайно, лише за спокійних і неконфліктних часів — щоб за екстремальних завжди і вчасно БУЛО ЧИМ ВІДПОВІСТИ...
ЛОГІКА
«Ми бомбардуємо Горі (50 км від Цхінвалі, грузинська мирна територія — С. Г.), щоб змусити Грузію до миру» (Д. Медведєв). Ось так логіка! Убити майже шість десятків мирних мешканців, у результаті цих авіанальотів, це виявляється означає прагнення до миру... А те, що цей «мир» заряджений буде неприйняттям, злобою і прагненням помсти не лише політиків, але й простих людей, ЦЕ не значить уже зовсім нічого???
СПОЧАТКУ
Ніколи не можна з чогось помилкового зробити щось правдиве, зі злого — добре, з ненависного — любовне й з несправедливого — справедливе. Всетеперішнє, дійсне і доленосне потрібно завжди починати спочатку: всякому значному Результатові повинно передувати лише етичне (за засобами) Діяння. Всякому такому діянню причиною має служити лише якісне Слово. Ну, а такому слову може бути основою лише завжди чесна і щира Думка та Почуття!
ПИТАННЯ
Росіянам: хіба не соромно жити в такій державі, яка заради «примусу до миру» держав сусідніх та ІНШИХ, завжди дуже легко йде на знищення їхніх громадян?
МЕНТАЛІТЕТ
На книжковій розкладці — «Большой дневник стервы». Прекрасна глянсова палітурка, понад 600 сторінок економного тексту, дуже добрий папір. Видавництво — «Астрель», Москва. Ну, і як це співвідноситься з нашим менталітетом? Та ніяк і ніколи ж не співвідносилося! Звичайно ж, усякого роду перекручень жіночої сутності і тут завжди було більш ніж достатньо. Але ніколи це тут не визнавалося НОРМОЮ, не підносилося до ІДЕАЛУ й не тиражувалося прилюдно як ПЕРЕКОНАННЯ і на потребу нудьгуючої широкої публіки!
