ЛЮБОВ І СВОБОДА
Людина — уособлена свобода. Поки живе вона — нічого ще не скінчене, все може ще відродитися, змінитися в її душі, дусі та матеріальній ситуації, відбудуватися й продовжитися знову. Однак існує й одна неодмінна умова її завжди вільного волевиявлення. Вона полягає в тому, що до цієї своєї свободи кожен повинен віднестися не з огидою або байдужістю, а... лише з любов’ю! Любов, зрозуміло, обмежує рамки будь-якої людської свободи, адже тим самим і робить її земною, кінцевою, конкретною, дієвою, активною, насиченою навіть кольором, тобто такою, що йде лише на користь будь-якій близькій (і далекій!) людині і ніколи їй не на шкоду. І ще один дуже важливий момент. Свобода наша зовсім від нас не залежить, вона дається нам абсолютно задарма, від природи і разом із життям. Природно, разом із життям вона в нас і забирається. Любов же напряму залежить лише від нас, від нашої поведінки в житті і, звичайно, етичного удосконалення. Вона набувається з віком, досвідом, вихованням, навчанням і, особливо ж, освітою. Але, які б вони не були різні, свобода та любов неможливі одна без одної, вони визначають, взаємодоповнюють одна одну і надають одна одній СЕНСУ!
ЧАС
Ніщо так точно не визначає людину, як ставлення її до часу! І це час світового ладу, час її країни, сім’ї і навіть час особистого світо- та життєсприйняття. Ніяк не ставитися до нього не можна. Поки живеш — завжди співвідносишся і порівнюєшся з часом (поспішаєш або баришся, байдуже). І таке співвідношення-порівняння і зветься ПОКЛИКАННЯМ...
СВІТ НАУКИ
Із ним людство примусили рахуватися в середині ХХ століття несумлінні політики, підірвавши в Японії (Хіросімі та Нагасакі) дві атомні бомби. Однак визнавати науку НАСПРАВДІ потрібною та важливою людям справою, хіба цим самим когось навчили? Від визнання просто існування (реальності) будь-чого й будь-кого до повноцінного та повнокровного гідного життя — дистанція завжди величезного розміру...
ВИКОНАННЯ
Вирішити будь-яку складну ситуацію й налагодити будь-яку (навіть уже майже занапащену) справу можна тільки... її виконанням! Нехай навіть справа ця буде явно непотрібною і безглуздою — лише в процесі її виконання все це може виявитися і вилізти назовні. Однак існує тут і одна неодмінна умова: виконувати все потрібно обов’язково ТОЧНО І БУКВАЛЬНО, не додумуючи нічого й не вносячи сюди жодної відсебеньки. Загалом у цьому випадку потрібно себе вести так, як Блез Паскаль колись радив поводитися у ставленні до Бога: «Не дуже мудрувати!»
КРИЗА-2
Світова економічна криза для України — що це? Звісно, не лише спосіб замислитися про свою долю, долю Європи й світу загалом! Адже це ще й криза свідомості — розуміння того, що не можна тільки суто зовні залучитися до чогось (або до когось).
У РАНКОВОМУ ТРАМВАЇ,
напханому похмурими людьми, які їдуть на роботу, на черговій зупинці раптом ввалюється весела компанія, з кульками, хусточками, стрічками через плече, сміхом і гучними жартами. І... ВІН і ВОНА — маленький, худорлявий хлопчисько (вже голомозий) і тоненьке (надто вже якесь серйозне) дівча, з ним під ручку. Виявляється, проводи до нашої рідної армії!.. За мить жартує, не може стримати усмішок уже весь наш трамвай, що загуляв у своїх якихось давніх спогадах. Та й не трамвай він уже, а... одна велика українська сім’я за столом під черешнею. Ролі (зі значенням) тут у всіх давно розписані. І не на одне століття...
